Одні: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— На коли призначаєте операцію?

— На завтра.

— Добре! З цим треба скоріше кінчати. Забирайте його.

Леся підхопили під руки і потягнули до його домівки. У Лесевій голові пульсувала думка — завтра з нього будуть робити зомбі, і якщо він залишиться живий… Він стане президентом!

Спливала остання ніч перед тим, як Лесь стане просто куклою. Куклою-президентом. Горіло світло, Лесь лежав на ліжку з заплющеними очима. Поряд на стільці сидів, невідривно спостерігаючи за ним, чорнявий охоронець. Мабуть, сам напросився стерегти Леся цієї ночі. Чорнявий охоронець чорної ночі Лесевої розпуки…

— Коля, Коля! — пролунав голос з темряви.

Леся наче обпекло це був Мар’янин голос, але вона кликала не його, вона кликала чорнявого охоронця. Чорнявий кинувся до вікна:

— Мар’яно, це ти? Що ти тут робиш?

Раптом якась невидима сила відкинула його від вікна — він пролетів майже півкімнати і впав Лесеві до ніг. На його сорочці розпливалася величезна червона пляма.

— Мар’яно, Мар… — єдине, що зміг видавити він з себе перед тим, як замовкнути назавжди.

Двері враз відчинилися, і на порозі стала Мар’яна (у правій руці — пістолет з глушником, очі — металевий блиск).

— На збори — дві хвилини.

— Єсть! — нарешті видихнув Лесь.

За мить уже виходили, коло порога Лесь перечепився через труп ще одного охоронця.

— Мар’яно, що ти…

— Мовчи! Швидко за мною.

— Добре.

Далі, все далі бігли вони безлюдними нічними вулицями: ніхто, абсолютно ніхто не вийшов цієї зоряної ночі, аби перекурити, подивитися на небо, просто порахувати зірки. Вже на бігу Лесь розібрав — вони бігли до аеродрому. І вони вже добігали, коли ззаду їх обпік оклик:

— Стій!

Потім бахнув постріл. Вони побігли ще швидше. А ззаду, здавалося, вже все містечко злилося в одному крику:

— Стій!!!

А перед ними вже вимальовувалися з нічної пітьми літаки. Мар’яна завернула до одного.

— Сюди.

Ще пару кроків, і вони вже були коло нього. Перед тим, як заскочити до його кабіни, Лесь кинув погляд назад — ззаду розверталася класична погоня — з машинами, пострілами, викриками.

— Не піймаєте, чорти! — закричав всім їм і закрив двері кабіни.

Його обпік погляд пілота, що здивовано кинув:

— Мар’яно, для чого ти?..

Мар’яна зробила легкий порух в його сторону пістолетом:

— Роби свою справу…

Пілот слухняно відвернувся, літак покотився по злітному полю.