Ваш покірний слуга кіт: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ваша правда, пані.

Служниця аж умлівала від захоплення і надміру часто підтакувала.

— Тож і не дивно, що в такого господаря і кіт волоцюга. Ти його почастуй палицею, як іще прийде.

— Неодмінно почастую. Це ж, напевне, через нього наша Міке захворіла. Я йому цього не прощу.

«Яке несправедливе звинувачення! Віднині я не зможу й підступити до їхньої садиби», — подумав я і повернувся додому, так і не побачивши Мікеко.

Господар сидів у кабінеті й щось зосереджено писав. Якби я розповів йому, якої про нього думки в домі вчительки, він, напевне, розгнівався б, але, як кажуть, блаженний той, хто не відає, - щось бурмочучи собі під ніс, він силкувався вдати святого поета.

Несподівано заявився Мейтей-кун, той самий, який у листі сповіщав, що через надмірну зайнятість не може особисто навідатися й привітати з Новим роком.

— Що, сінтайсі пишеш? Покажи-но, коли щось цікаве, — сказав гість.

— Та так, — знехотя відповів господар. — Трапилося гарне оповідання. Дай, думаю, перекладу.

— Оповідання? Чиє?

— Не знаю.

— Невідомого автора? Зрештою, й у невідомих авторів трапляються цікаві речі, не треба і їх цуратися. А де ж ти його запопав?

— У другому томі шкільної хрестоматії, - незворушно відповів господар.

— У другому томі хрестоматії? Як це у хрестоматії?

— А ось так: те, що перекладаю, входить у другий том хрестоматії.

— Не жартуй! Хочеш, помститися за павині язички?

— Я не такий базікало, як ти, — крутнув вусом господар без найменшого збентеження.

— Подейкують, що в давнину якийсь чоловік спитав Сан’йо [52]: «Чи останнім часом вам траплявся видатний твір?» А той витягнув записку конюха з вимогою віддати борг і сказав: «3 найвидатніших творів, написаних недавно, на перше місце я ставлю оцей». Хто знає, може, і в тебе зненацька пробудився тонкий естетичний смак. Прочитай-но, я спробую його оцінити, — промовив Мейтей-кун тоном неабиякого знавця літератури.

Голосом ченця із секти Дзен [53], що читає заповіти великого Дайто Кокусі [54], господар почав:

— Велетень Тяжіння.

— Що?

— Велетень Тяжіння. — це заголовок.

— Дивний заголовок. Ніяк не второпаю, що він означає.

Очевидно, йдеться про велетня, на ім’я Тяжіння.

— Не зовсім певен, але це ж тільки заголовок. Облишимо це і підемо далі. Читай якомога швидше, у тебе приємний голос, я охоче послухаю.

— Тільки не перебивай, — попередив господар і читав далі: «Кет виглядає з вікна надвір. Там діти граються м’ячем. Вони підкидають його вгору. М’яч летить усе вище і вище. А за мить падає. Діти знову підкидають його вгору. І так багато разів підряд. І щоразу м’яч падає на землю. «Чому він не летить усе вище і вище?» — запитує Кет. «Бо в землі живе велетень, відповідає мати. — Це Велетень Тяжіння. Він, дуже сильний. Усе на світі притягує до себе. Притягує будинки до землі. Якби він їх не притягував, вони полетіли б. І діти полетіли б. Ти, напевне, бачила, як опадає листя. Це їх кличе до себе Велетень Тяжіння. Тобі з рук, напевне, падала книжка. Це Велетень Тяжіння кликав її: «Іди сюди». М’яч піднімається в небо, але тут його кличе Велетень Тяжіння, і він падає на землю».

— Це все?

— Правда ж, гарне оповіданнячко?

— Атож, я просто зворушений. Так несподівано дістав віддяку за тотімембо.

— Ніяка це не віддяка. Просто оповідання мені сподобалося і я вирішив його перекласти. Невже ти не згоден зі мною? — господар, намагався заглянути за окуляри в золотій оправі.

[52] Рай Сан’йо (1780–1832) — конфуціанський філософ та історик

[53] Секта Дзен — одна з буддійських сект

[54] Дайто Кокусі (1282–1337) — посмертне ім’я Сюхо Мьотьо, ченця буддійської секти Ріндзай, яка вважається відгалуженням секти Дзен