Буря в склянці води: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Але, зігрівшись у машині, одразу заснув.

Поглянувши на Сільке, Білл ураз забув про долину жахів, бо його досвідчене око побачило у вилозі німця чорну, замацану опуклу смужку. Білл швидко розпоров шов, обережно вийняв сталеву капсулу, відгвинтив її і прочитав документ. Його обличчя осяяла усмішка, він мерщій побіг додому, талановито підробив нову угоду, а стару поклав у сейф. Потім капсулу знову зашив у вилогу Ганса й відвіз сонного мандрівника додому.

Тільки-но зібрався виходити, як у двері постукав Джеймс Бонд, перевдягнений у лікаря. Його супроводжував брат милосердя Пріслі.

— Викликали лікаря? — чемно запитали прибулі.

— Так, я щойно послав поштового голуба, бо на телефонні дзвінки ви, лікаре, не відповідаєте, — пожартував Білл, чемно підняв бриля і поквапливо рушив додому.

— Ти знову запізнився! — вигукнув внутрішній голос, та Джеймс заткнув йому пельку.

Залишившись на самоті, він вправно розтулив рота Сільке і влив йому конячу дозу снодійного, а сам із Пріслі почав порядкувати в квартирі. Від його гострого погляду нічого не приховалося. Він також витяг з капсули папірець, обережно розгорнув його і побачив, що то невеличка, але точна карта острова Лімпопо, в західній частині якої було намальовано червоні стріли, написано кілька назв і таємниче слово «Aurum».

Значить, золото! Ось що привело цього здихлюка на острів. Ось де корінь повстання!.. Тут усе чорним по білому написано: «Просимо вельмишановного кайзера навчити нас копати золото, якого в нас сила-силенна, і обіцяємо поділитися з вами навпіл. Вождь Чіка і вождь Чака». Далі були підписи, відбитки пальців і дата.

— Я вам покажу золото! — зле засміявся Бонд і намалював нову карту острова, на якій червоними стрілами показав на найбільш гористий схід, а таємниче слово «Aurum» замінив іншим — «Argentum».

Але не встигли охолонути сліди Бонда і його помічника, як у будинок Ганса, перевдягнувшись у сажотруса, через комин заліз полковник Жюжю. Він теж пригостив сонного шпигуна снодійним, а потім почав усе фотографувати. Нарешті і його погляд зачепився за капсулу у вилозі шпигуна. Полковник теж швидко замінив карту іншою і червоні стріли спрямував на північ острова, де були непрохідні джунглі.

— Я вам покажу срібло! — реготав він. — А міді вам, пани німці, не закортіло? — і вивів своїм каліграфічним почерком таемниче слово «Cuprum» і знову зашив капсулу.

Джовані Джовіні теж не відстав від своїх колег. Він напоїв приватного шпигуна італійським вином, добряче розбавивши його снодійним, замінив карту, відвів стріли на південь і в кінці написав ще більш таемниче слово «Ferrum».

Нарешті Ганса Сільке відвідав жандарм і таємний радник. Він також залив сонному ворогові склянку снодійного напою, повернув стріли на старе місце й написав зовсім новий текст:

— Ось вам, негідники, за таку важку війну! — радів жандарм. — Але залізо і нам потрібне.

Ще ніколи шпигунські центри великих держав не мали стільки роботи й ніколи не були так задоволені діяльністю своєї агентури, як цього разу. Всі їхні відділення з отриманих вістей щось витискували, виміряли, ліпили, помножували, фотографували, вираховували прибутки і витрати, готували спеціальних людей, а точніше — озброєних бандитів і не шкодували для них обіцянок та орденів. Тільки полковник Шмульке був страшенно схвильований і мало не збожеволів, йому щодня ввижався східний фронт, отож він, не чекаючи, поки його туди запроторять, одного дня таємно опинився в Бімбамбулі і знайшов свого підлеглого, який солодко спав.

-— Устати! Струнко! — гримнув розлючений полковник, та Ганс спав, бо він спить уже другий тиждень, а його серце ледве-ледве билося — за три хвилини чотири рази.

Начальник розбуркав його — той прокинувся, зітхнув, але востаннє. Отруєно.

І без інструкцій все було зрозуміло. Шмульке до найменших подробиць з’ясував причини смерті і того ж дня зробив правильний висновок і дав телеграму в Берлін:

Виконавши свій обов’язок, він прочитав галасливий плакат і подався за указаною адресою на збори акціонерного товариства, яке заснував Буфало Білл, сподіваючись отримати відповідальну посаду.

У саду «Весела Мері» вже зібралося вибране коло людей Бімбамбули. Попиваючи ананасовий сік, чоловіки гомоніли між собою і чекали на новоспеченого мільйонера.

— Любі гості, я пропоную трохи розважитися і зіграти партію в покер, — сказав Макт Рой.

— Чудово, — озвався Джеймс Бонд, — тільки я дуже давно грав, — зволікав він час, бо дуже хотів дізнатися, чому це французи зацікавилися сріблом.

— Дарма, я його теж років десять не бачив, — соромливо признався Жюжю і витяг з кишені пахучу квіточку. Француз удихнув її чудовий аромат… Полковника теж хвилювало: чому це італійці зацікавилися міддю?

В цей час до саду зайшов мовчазний полковник Шмульке, огледів присутніх, оцінив обстановку і, стримуючи гнів, перетасував карти й знову кинув аж на стіл.

— Панове, однієї карти бракує, — сказав він. По-військовому кивнувши головою, зразу ж відрекомендувався присутнім:— Том Сільке, дядько покійного Ганса Сільке. — Йому треба було одразу ж без будь-яких інструкцій вирішити дуже важливе питання: хто з цих панів підсунув отруту сонному Гансові?

— Але як ви довідалися, що в колоді бракує однієї карти? — майже виказав себе жандарм і таємний порадник.

— Досвід, професія, вправність рук, — відповів дядько приватного шпига й мало не проковтнув порадника очима.

Спостерігаючи за шпигунами різних країн, які зчепилися між собою поглядами, Бонд усміхнувся, закінчив шифрувати подумки кілька телеграм, узяв карти й сказав:

— Ви, містер Сільке, маєте рацію. Бракує семірки.

— Не може бути! — вдавано здивувався жандарм, бо він на всяк випадок перед зборами вийняв ту карту і сховав у рукаві. — Ви ясновидець!