Я пішов слідом за капітаном Немо у вузький коридор. Він провів мене на ніс корабля, а потім ввів у каюту, вірніше розкішну кімнату з ліжком, речами туалету і різними іншими меблями.
Я щиро подякував хазяїнові.
— Ваша кімната поряд з моєю, — сказав він мені, відчиняючи двері, - а з моєї хід у салон, з якого ми щойно вийшли.
Я ввійшов до кімнати капітана. Вона мала суворий вигляд, майже монастирський. Залізне ліжко, робочий стіл, кілька речей туалету. Усе було в якомусь півсвітлі. Нічого вишуканого, тільки суворо-необхідне.
Капітан Немо вказав мені на крісло.
— Сідайте, будь ласка.
Я сів, і він почав розмову.
РОЗДІЛ XII
Усе з допомогою електрики
— Пане професоре, — сказав капітан Немо, показуючи мені на прилади, що висіли на стінах його кімнати, — ось апарати, необхідні для плавання “Наутілуса”. Тут, як і в салоні, вони завжди перед моїми очима і вказують точно положення і напрям судна серед океану. Одні з них вам відомі, як, наприклад, термометр, що визначає внутрішню температуру “Наутілуса”; барометр, що показує тиск повітря і зміну погоди; гігрометр, що визначає ступінь сухості атмосфери; штормглас, суміш якого, розкладаючись, показує на наближення бурі; компас, що направляє мою путь; секстант, що, визначаючи висоту сонця, показує мені широту; хронометри, що дозволяють обчислити довготу; нарешті, денні й нічні підзорні труби, з допомогою яких я оглядаю всі точки обрію, коли “Наутілус” піднімається на поверхню води.
— Це звичайні прилади мореплавця, — відповів я, — і застосування їх мені відоме. Але от є інші, пристосовані, безперечно, до особливих потреб “Наутілуса”. Цей циферблат з рухливою стрілкою, чи не манометр?
— Це справді манометр. Стикаючись із водою, він показує силу зовнішнього тиску і визначає таким чином, на якій глибині перебуває судно.
— А ці лоти нового виду?
— Це термометричні лоти, які вимірюють температуру різних шарів води.
— А це що за прилади, призначення яких я не можу вгадати?
— Тут, пане професоре, я повинен вам дати деякі пояснення, — сказав капітан Немо. — Отже, слухайте.
Помовчавши кілька хвилин, він продовжував:
— Є один рушій, могутній, слухняний, швидкий і легкий, який придатний до використання в різних випадках і який панує безроздільно на моєму судні. Все робиться з його допомогою. Він освітлює, обігріває судно, він душа всіх моїх механічних апаратів. Цей рушій — електрика.
— Електрика! — вигукнув я дуже здивований.
— Так, пане.
— І все ж, капітане, ви володієте надзвичайною швидкістю пересування, яка погано узгоджується з можливістю електрики. Досі її динамічна потужність була дуже обмежена і могла створювати тільки малу силу.
— Пане професоре, — відповів капітан Немо, — моя електрика не така, яка відома всьому світові, - і це все, що я хотів вам, з вашого дозволу, сказати.
— Я не наполягатиму, капітане, хоч дуже здивований такими результатами. Проте одне питання ще, на яке ви дайте мені відповідь, якщо воно не здасться вам нескромним. Елементи, які служать вам для одержання такого дивовижного рушія, повинні швидко псуватися. Цинк, наприклад. Яким чином ви відновлюєте його, якщо ви не маєте більше ніяких зв’язків з землею?
— Я відповім на ваше запитання, — промовив капітан Немо. — Всім відомо, що в глибині морів є поклади цинку, заліза, срібла і золота, розробка яких цілком можлива. Але я не хотів користуватися цими металами землі, а зажадав від самого моря засобів для добування електрики.
— Від моря?
— Так, пане професоре, і цих засобів мені не бракувало. Справді, я міг би, з’єднавши між собою дроти, занурені на різних глибинах, одержати електрику від різниці температур; але визнав за краще скористатися більш практичним засобом.
— Яким же?
— Ви знаєте склад морської води. На сто грамів ми маємо дев’яносто шість з половиною грамів води і приблизно два й дві третіх грама хлористого натрію; потім — у невеликій кількості хлористий магній і хлористий калій, бромистий магній, сірчанокислу магнезію, сірчанокисле і вуглекисле вапно. Отже, ви бачите, що хлористий натрій є у воді в досить значній кількості. Цей натрій я вилучаю з морської води і застосовую в своїх елементах.
— Натрій?
— Так, пане. Змішаний з живим сріблом, він утворює амальгаму, яка заміняє цинк в елементах Бунзена. Живе срібло ніколи не псується, витрачається тільки натрій, який саме море постачає мені. Я вам скажу, крім того, що батареї з натрієм мають енергію вдвоє більшу, ніж батареї з цинком.
— Я розумію, капітане, перевагу натрію в умовах, в яких ви перебуваєте. Він є в морі. Добре. Але треба ще його приготувати, тобто вилучити. Як це ви робите? Ваші батареї, очевидно, могли б послужити вам у цій справі, але, якщо я не помиляюсь, кількість натрію, яку вимагають ці електричні прилади, перевищила б кількість, яку б ви здобули. Тобто для добування натрію ви використовували б його більше, ніж могли б одержати.