Втрачений скарб. Інший світ: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Цілком правильно, мосьє.

Кортец вийняв бумажник і відрахував кілька кредиток.

— Ви більше не боржник пана Птібо, — весело сказав він, звертаючись до Бібевуа.

— Віват, дон Педро Кортец! — вигукнув Бібевуа. — Сподіваюсь, ви тепер не маєте сумніву в моїй кредитоспроможності, мосьє Птібо?

— Сьогодні не маю, а завтра знову сумніватимусь, — відповів Птібо, з іронією і жалістю дивлячись на нього.

— В такому разі, приготуйте мені склянку коньяку, — чемно попросив Бібевуа. — Я підійду до вашої стойки, як тільки закінчу статтю.

Кортец витяг з бумажника ще одну кредитку і подав Птібо.

— Я у великому боргу перед професором і не хочу, щоб він сьогодні був вашим боржником, — сказав він і, потиснувши руку Бібевуа, попрямував до виходу.

В спільному залі Кортец підійшов до групи художників, які сиділи за маленьким столиком. Тут точилася жвава розмова, що перебивалася сміхом, але як тільки Кортец наблизився, за столиком замовкли.

— Сідайте, маестро! — запросив художник з піратською сережкою.

— Ні, я тільки на хвилину, — сказав Кортец. — Але я перешкодив вам, панове? Ви про щось говорили…

Він ще здаля почув своє ім’я і зрозумів, що мова йде про нього.

— Ні, чому ж. Я все можу повторити, — з незалежним виглядом обізвався художник з сережкою. — Я розповідав їм забавний анекдот про те, як ви, мосьє Кортец, хотіли виміняти в ленінградському Ермітажі ван-дейківського «Лорда Уортона» на підробленого Гогена.

Кортец саркастично посміхнувся:

— У Парижі все йде в анекдот! А щодо підробленого Гогена ви придумали, Прежан.

— Але він так смішно розповідає! — захоплено вигукнула маленька натурщиця з великим гребенем.

— А-а! Ну, тоді я йому прощаю, — поблажливо мовив Кортец. — До речі, ви мені дуже потрібні, Прежан. Ви можете мені подарувати зараз хвилин десять?

— З задоволенням, маестро!

Кортец підморгнув маленькій натурщиці і, взявши художника під руку, попрямував з ним до вільного столика в дальньому кутку кафе.

— Сідайте, Прежан, — сказав він і важко сів на стілець. — У мене дійсно є до вас справа. Але ці ваші анекдоти…

— Мосьє! — засміявся Прежан. — Це невинна балаканина… ніхто в неї не вірить.

— Балаканина! — докірливо хитнувши головою, мовив Кортец. — На Сході є розумне прислів’я: «Будь обережний, коли брешеш, але ще більше стережися, коли говориш правду…»

— Чудове прислів’я! — вигукнув Прежан. — Завтра ж його знатиме весь Париж.

— А те, що я вам скажу зараз, повинні знати тільки ви, Прежан, та я, — пильно дивлячись на нього, сказав Кортец.

— Найкращий замок для таємниці — це гроші, маестро, — глузливо відповів Прежан, граючи зрослими бровами і поляскуючи пальцем по своїй серповидній сережці.

— Ви можете добре заробити, Прежан, — багатозначно мовив Кортец.

— Як?

— Слухайте…

Кортец нахилився і, оглянувшись, зашепотів:

— Ого! Цікаво… Знову Гоген? — вигукнув Прежан.