Казки барда Бідла: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Цілком природно, що й каменя теж ніхто не знайшов. Як я вже зауважив у коментарях до «Бебіті Ребіті та її реготливого пенька», ми й досі неспроможні воскрешати мертвих, і є всі підстави вважати, що так воно буде і в майбутньому. Темні чаклуни, звичайно, вдавалися до мерзенних підмін, витворюючи інферіїв[22], однак то були бридкі маріонетки, а не воскреслі люди. Ба більше, у Бідловій казці дуже чітко наголошується, що втрачена кохана другого брата не насправді повернулася зі світу мертвих. Смерть її прислала, щоб заманити середульшого брата у свої смертельні обійми, і тому та кохана холодна й чужа, вона доводить брата до нестями своєю одночасною присутністю і відсутністю[23].

Залишається чарівна паличка, і тут фанатичні послідовники теорії про приховане Бідлове послання мають, принаймні, хоч якісь історичні свідчення на підтримку своїх божевільних тверджень. Бо справді упродовж віків деякі чарівники — можливо, тому, що хотіли прославитися або залякати ймовірних нападників, або просто тому, що самі в це повірили, — стверджували, що володіють потужнішою за звичайні, навіть, за їхніми словами, «всемогутньою» чарівною паличкою. Деякі з цих чарівників доходили до того, що хвалилися, нібито їхню чарівну паличку зроблено з бузини, як і ту, що була буцімто виготовлена самою Смертю. Таким чарівним паличкам давали різні назви, серед яких «паличка Долі» та «жезл Смерті».

Не дивно, що з чарівними паличками пов'язано стільки марновірних міфів і забобонів, адже це, зрештою, наші найважливіші магічні інструменти і зброя. Вважають, що деякі чарівні палички (і, відповідно, їхні власники) несумісні між собою:

Іноді вони підкреслюють вади характеру їхніх власників:

Не дивно, що в категорії недоведених забобонів ми знаходимо й такий:

Може, тому, що Смерть у Бідловій казці виготовила свою чарівну паличку з бузини, чи тому, що владолюбні і злі чаклуни настирливо переконували всіх, що володіють саме бузиновими паличками, майстри чарівних паличок не дуже люблять цей матеріал.

Існує лиш одна задокументована згадка про бузинову чарівну паличку, що була наділена надзвичайно потужною й небезпечною силою. Належала вона Емеріку, відомому під прізвиськом Лихий, страшенно агресивному чаклунові з раннього середньовіччя, котрий за своє коротке життя встиг залякати мало не ввесь південь Англії. Помер він, як і жив, під час лютого двобою з чаклуном на ім'я Еґберт. Нам невідомо, що сталося далі з Еґбертом, хоча життя середньовічних дуелянтів було зазвичай не надто тривале. У ті часи, до обмеження Міністерством магії застосування темної магії, дуелі найчастіше закінчувалися фатально.

На ціле століття пізніше ще один неприємний тип, цього разу на ім'я Ґоделот, удосконалив теорію темної магії, уклавши цілу збірку небезпечних заклять за допомогою чарівної палички, що її він назвав у своєму записнику «моя премного нечестива і хитромудра сподвижниця з самбуковими[24] тілесами, що зналася у премного зловорожій химороді». (Ґоделот так і назвав свій горезвісний шедевр — «Премного зловорожа химородь».)

Як видно з цього твору, Ґоделот вважає свою чарівну паличку помічницею, мало не наставницею. Справжні знавці[25] паличкарства погодяться зі мною, що палички й справді можуть живитися знанням та досвідом тих, хто ними користується, хоч ця справа доволі непередбачувана й неоднозначна.

Необхідно зважати на безліч додаткових чинників, наприклад, на стосунки між чарівною паличкою та її власником, щоб зрозуміти, як вона діятиме в руках того чи іншого індивіда. Хай би там як, а гіпотетична чарівна паличка, що побувала в руках багатьох темних чаклунів, мусила б мати, принаймні, виразну схильність до найнебезпечніших різновидів магії.

Більшість чаклунів і відьом надають перевагу чарівним паличкам, що самі їх «обирають», ніж паличкам, що вже побували в чиїхось руках, бо існує ймовірність, що від попередніх власників вони набралися звичок, несумісних з магічним стилем нового власника. Здавна заведено хоронити (чи спалювати) чарівну паличку разом з її померлим власником, щоб вона не мала забагато господарів, від яких могла б набратися чого завгодно. Однак фанати бузинової палички свято вірять у те, що завдяки нетиповому способу зміни власників — коли наступний хазяїн долав попереднього, найчастіше його вбиваючи, — бузинову паличку так і не знищили й не поховали, і вона вціліла, нагромадивши такої мудрості, сили й могутності, що жодна інша чарівна паличка з нею не зрівняється.

Відомо, що Ґоделот загинув у власному підвалі, куди його запроторив божевільний син Гереворд. Ми припускаємо, що Гереворд заволодів батьковою чарівною паличкою, бо інакше батько визволився б з темниці, але що зробив з цією паличкою Гереворд, нам достеменно невідомо. З певністю можна стверджувати хіба лиш те, що на початку XVIII сторіччя з'явилася чарівна паличка, яку її власник Варнава Деверил назвав «самбузькова[26] паличка», і завдяки їй Деверил здобув репутацію грізного мага, доки його страхітливому терору поклав край не менш сумнозвісний Локсій, який забрав паличку, перехрестив її на «жезл Смерті», і жорстоко нищив нею всіх, хто йому не подобався. Нелегко простежити за подальшою історією Локсієвої чарівної палички, бо занадто багато чаклунів, зокрема і його рідна мати, твердили, ніби власноручно його прикінчили.

Розумну відьму чи тверезомислячого чарівника, котрі досліджуватимуть так звану історію бузинової палички, має найбільше вразити те, що всі чоловіки, які запевняли, буцімто нею володіли[27], наполягали, що вона «всемогутня», хоч усі відомі факти її неодноразового переходу з рук у руки свідчать, що вона не тільки сотні разів зазнавала поразки, а й притягала до себе лихо так само, як Цибатий Цап Ціцірка притягав до себе мух. Зрештою, нездоланне прагнення здобути бузинову паличку вкотре підтверджує мій висновок, зроблений на основі численних спостережень за все моє довге життя — люди мають дивний хист обирати для себе ті речі, що завдають їм найбільшої шкоди.

Та хто з нас виявив би мудрість, притаманну третьому братові, якби нам самим запропонували зробити вибір між дарами Смерті? І чаклунів, і маґлів легко спокусити владою. Хто з нас відмовився б від «палички Долі»? Хто, втративши кохану людину, не спокусився б воскрешальним каменем? Навіть мені, Албусові Дамблдору, набагато легше було б відмовитися від плаща-невидимки, а це лише доводить, що попри увесь мій розум, я такий самий дурень, як і всі інші.

Лист

HIGH LEVEL GROUP

health education welfare.

Любі читачі!

Дуже дякую, що ви купили цю надзвичайну і особливу книжку. Я хотіла б скористатися з цієї нагоди, щоб пояснити, як за допомогою Вашої підтримки можуть статися реальні зміни в житті багатьох знедолених дітей.

Понад мільйон дітей перебувають у державних спецзакладах по всій Європі. Усупереч усталеній думці, більшість із них аж ніяк не сироти, але вони перебувають під наглядом, тому що їхні батьки незаможні, інваліди або ж належать до етнічних меншин. Багато хто з цих дітей страждає від фізичних і психічних розладів і вад, проте вони не отримують належної освіти й медичної опіки. У деяких випадках їм бракує елементарних для повноцінного існування речей — наприклад, їжі. Майже завжди вони обділені людським теплом, їм дуже не вистачає позитивних емоцій і підтримки.

Для того, щоб змінити умови життя цих осиротілих і самотніх дітей, а також для того, щоб у майбутньому нікому не доводилося зазнавати таких страждань, ми з Дж. К. Ролінґ заснували 2005 року благодійний фонд «Дитяча група високого рівня» (ДГВР). Ми хотіли, щоб ці покинуті напризволяще діти мали змогу висловитися, щоб усі могли почути їхній голос, їхні історії.

ДГВР прагне покінчити з громіздкими й великими дитячими спецзакладами і шукає шляхи і засоби, щоб ці діти могли зростати в родинному колі — разом зі своїми або названими батьками й усиновлювачами — або ж у невеличких закладах родинного типу.

Щороку ми надаємо допомогу майже чверті мільйона дітей. Фінансуємо функціонування фахової незалежної телефонної лінії допомоги, що надає інформацію й підтримку сотням тисяч дітей. Також ми заснували такі освітні проекти, як «Громадська дія», в рамках якого молоді люди з загальноосвітніх установ працюють з мало-розвиненими дітьми з інтернатів і сиротинців, а також «Едельвейс», що надає можливість продемонструвати свої таланти і творчі задатки дітям, які опинилися на межі суспільства. А в Румунії, скажімо, ДГВР заснувала національну дитячу раду, що захищає права дітей і дає їм нагоду поділитися власним досвідом.

Але ми не хотіли б на цьому зупинятися. Нам потрібні кошти для розширення нашої діяльності, для проникнення в нові країни й допомоги дедалі більшій кількості дітей, яким украй потрібна ця підтримка.

Особливою характеристикою, що вирізняє ДГВР з-поміж інших подібних неурядових організацій, є те, що вона співпрацює як з урядовими й державними інституціями, так і з громадськими професійними й добровільними об'єднаннями, а також із тими установами, що надають практичні послуги й реальну підтримку на місцях.

Мета ДГВР — сприяння повноцінному виконанню Конвенціїї ООН з прав дитини у всій Європі, а в кінцевому рахунку — в усьому світі. Лише за два роки ми допомогли урядам розробити стратегію щодо запобігання відмов від дітей у пологових будинках і вдосконалення опіки за дітьми з фізичними й психічними вадами, а також склали практичний посібник порад з переведення дітей з державних сиротинців у родини та дитбудинки родинного типу.

Ми дуже вдячні за підтримку, що Ви її нам надали, придбавши цю книжку. Ці вкрай потрібні кошти дозволять ДГВР продовжувати свою діяльність, даючи новим і новим сотням тисяч дітей шанс на нормальне і здорове життя.

Більше інформації про нас і про те, як долучитися до нашої діяльності, можна отримати тут: www.chlg.org.

[22] [Інферії — трупи, реанімовані за допомогою темної магії. Дж.К.Р.]

[23] На думку багатьох критиків, Бідл вигадав свій камінь, що воскрешає мертвих, під впливом легенди про Філософський камінь, за допомогою якого можна виготовити еліксир життя, щоб досягти безсмертя.

[24] Самбук — давня назва бузини.

[25] Такі, як я.

[26] Самбузько — ще одна давня назва бузини.

[27] Жодна відьма не заявляла, що володіє бузиновою паличкою. Розумійте це, як собі знаєте.