— Зловити мишу? Ану ходімо!
Миша як побачила кота, відразу й перелякалася.
— Котику, котику! — пищить. — Не лови мене, я перегризу ліану!
Ліана як побачила мишу, то й каже:
— Мишко, мишко, не перегризай мене, а обів'юся навколо слона й задушу його!
Слон як побачив ліану, то й затрубив:
— Ліано, ліано, не души мене, я все море вип'ю!
Море як побачило слона, то й зашуміло:
— Слоне, слоне, не випивай мене, я погашу вогонь!
А вогонь крикнув:
— Не гаси мене, море! Спалю я палицю!
А палиця стала благати:
— Не пали мене, вогню, наб'ю я змію!
А змія просичала:
— Не бий мене, палице, вкушу я рані!
А рані, як побачила змію, почала просити:
— Не кусай мене, зміє, я потурбую раджу!
І рані попросила раджу покарати впертого тесляра.
Раджа покликав тесляра, звелів розламати млина й дістати горошину. Що діяти бідному тесляреві? Розламав він млина й дістав горошину. Горобчик схопив горошину та й полетів по білому світу.
СПРАВЕДЛИВИЙ ВИРОК
Були собі три купці. Одного звали Білобородий, другого — Безбородий, а третього — Лисий. Вони й були такі. Купці як купці — скупуваті, хитруваті, до грошей охочі.
І мали купці комору, де зберігали крам — килими, шовки, сарі, дготі й таке інше. І дуже вони боялися злодіїв, понад усе на світі. Через це й найняли в комору сторожа, якого звали Ані.
Та купців підстерігала зовсім інша біда. В коморі завелися миші й почали їсти крам.
Тоді Білобородий, Безбородий і Лисий сказали сторожеві:
— Іди на базар і купи доброго кота!
— Нащо йти на базар? — відповів Ані. — Купіть мого кота.
— І скільки ж ти за нього хочеш? — питають купці.
— Та не дорого, — каже Ані. — По монеті за лапу.
Тоді Білобородий, найскупіший і найхитріший серед купців, питає:
— А в твого кота скільки лап — чотири?