За пересічним розумінням понять «насолода, радість, щастя, дружба та ін.» Сенека прагне вгледіти їхню сутність, що проступає часто в парадоксальних судженнях, як от: «справжня насолода» — це зневага до насолод, «справжня радість — сувора».
77
Пор. у Горація: «Sperne voluptates: nocet empta dolore voluptas» (тож уникай насолод: вони шкодять, куплені болем).
78
Будь-яке сильне бажання чогось (cupiditas), як і надія (spes), неминуче пов’язані зі страхом.
79
Причин невдоволення людей своєю долею дошукується Горацій у своїй першій, присвяченій Меценатові, сатирі.
80
«Праця повинна виганяти піт» (тобто зайву, шкідливу, рідину), — зауважує Сенека у своїх «Листах» (51, 6), а не парильні чи сонячні ванни (див. прим. 40, Коротк.).
81
Серед численних негативних епітетів насолоди (voluptas) — invidiosa (заздрісна); інша річ — насолода від чистої (без цукру, без фарбників) джерельної води: вона, ця насолода, не заздрісна (non invidiosa), як про це Овідій у «Листах з Понту» (II, 7, 73).
82
Тому насолода й «заздрісна»; таким самим епітетом античні наділяли й час: «invidiosa aetas» (його природа теж — рух).
83
У «Нікомаховій етиці» Арістотеля (латиною цитує Тома Аквінський): «Virtutis praemium honor» (нагорода за чесноту — шана); цей вислів, з-поміж інших, викарбуваний на т. зв. «Кам’яниці з афоризмами» XVII ст., що на пл. Ринок у Львові.
84
Номентан — ненажера й марнотратник; можливо, саме про нього згадує Горацій у сатирах (І, 1, 102; І, 8, 11); Апіцій — за часів Тіберія найвідоміший знавець кулінарного мистецтва; його вважають автором кухарської книги з рецептами найекзотичніших страв.
85
Римляни не сідали до обіду, а прилягали на спеціальних ложах.
86
Гучний сміх («на всі зуби») й Отці церкви вважали ознакою божевілля; усмішку — ознакою душевної радості. «Сміятися дозволено, але, хто регоче, — того треба ганьбити» (Ціцерон).
87
Цю «чисту», «тверезу» насолоду, до якої закликав Епікур, палкий його прихильник Сковорода називає «веселієм серця».
88
«Verum gaudium res severa est» (справжня радість — річ сувора) — конкретизує Сенека цю думку афоризмом у «Листах».
89
Дві затоки у Північній Африці, Малий і Великий Сирт, були особливо небезпечні для мореплавців.
90
Вірш із Вергілієвої поеми «Георгіки» (І, 139—140).
91