26.2.2013 р.
ТАК НА СВІТІ ПОВЕЛОСЯ
Так на світі повелося
Щоб старе й мале моглося.
От одного разу й я
Серед біленького дня,
Біля річки, де лужок
Стрів медовий пиріжок.
З тим дівчам за руки взявся,
Веселився і сміявся,
І завів її в лісок
Де розрісся моріжок.
І хоч цьому я не вчився
На погоду не сварився,
Й там, де вився моріжок
Зняв із неї кожушок.
І в гаю серед беріз
Я їй в пазуху заліз.
Очі жаром налилися,
Груди ходором тряслися
І вона, як землетрус
Підкидала мій Ельбрус.
Признаюся, з мене тоже
Пар ішов як з паровоза,
Й як шатун на повен хід
Я старався – взад-вперід.
І хоч бігав на весь хід,
Та і він, нарешті, зблід,
Бо вона була не з тих,
Що гукала в гості всіх.