Кому з-за них не доставалось?
О, де такий є чоловік?
Нехай підніметься, хоч гляну,
Прости мене, двадцятий вік!
Від них інфаркти і «комізми»,
Від них і холод, і вогонь,
Від них душевні катаклізми,
Нехай би хоч яка в вас бронь.
І все ж, при всіх їх негараздах,
О, Боже, ти мене прости!
Та щастя більшого і свята
Ніде без жінки не знайти.
15.5.1988 р.
ТАЄМНИЧІ ДВЕРЦЯТА
Ну відкрий в той храм дверцята,
Де сховала кавунцята,
І до тих п’янких півкуль
Дай наблизитись впритул.
Дай напитись того щастя,
Що сховала в жупані,
Й дай хоч ніч полюбуватись
Тими цяцьками мені.
Бо як сам знайду ту «чачу»,
То за себе не ручусь,
Весь твій храм перелохмачу,
Та свого-таки – доб’юсь.
26.6.1987 р.
ДИВНИЙ НАРОД
Я дивлюсь на світ сучасний,
І на наших всіх панів,