А ще говориш, що ти вчилка,
Та ти не вчилка, а цідилка.
За що себе ти так кохаєш,
Чого ти варта, ти хоч знаєш?
І про свою жіночу вроду
Надто високого польоту,
Але одне запам’ятай:
Колись приходить всьому край.
І той хто високо літає,
Занадто низько він сідає.
І ти в той час у нагороду,
Отримаєш таку ж турботу.
Закон життя не обійдеш,
Бо що посієш, те й пожнеш.
Сто літ вони не за горами,
Так що не совайся ногами.
Я ці слова ось написав,
І ніби вкопаний кінь став,
Чому такий сердитий став?
Чи мало крові зіпсував?
Навіщо вавку наживать
І ворогів в старечі роки?
Але не можу обійти,
Як хтось комусь ломає боки.
29.5.2003 р.
КОЛИ ЩЕ БУВ Я МОЛОДИМ
Я дуже бережно і ніжно
Тебе, дикуночко, кохав,
І несміливими очами
Я кожен раз в юрбі шукав.