І ніби чиїсь живі долі
З травиці вогнями горять.
Що аж гордовиті тополі
Примчалися всі до села,
Щоб в ньому погрітись доволі
І глянуть на ті чудеса.
А я, ніби з іншого світу
Попав у цю казку чудес,
Дивлюсь, як шепочуться квіти
Весь час до щасливих небес,
І тому повірить не можу,
Що знайдуться десь віслюки,
Що нашу веселу планету
Закидають димом війни.
І там, де по полю сміялись
З травиці шовкові квітки,
Невже буде попіл від згарищ
Летіть, як прокляття в віки?
Не можу я з тим примириться,
Що ніжна жіноча краса
У попіл, у прах розлетиться,
Як виберуть в клісло осла.
Не вірю, що є такі сучки,
В яких замість мозку – дурман,
А в серці мороз і колючки,
Бо він, бачте вже, – капітан.
16.5.1983 р.
ЦІКАВИЙ СВІТ
Цікавий світ, життя цікаве,
Й ніхто не думає про те,