Й, можливо, він того нарік ідеалом,
Якому завжди було ніжності мало.
Бо поки дружину собі ти шукав,
То хтось її певно також розважав.
Життя любить ласку і ніжності море,
А той, хто не любить, в житті тому – горе,
Я пам’ятаю, як мужу сказала жона,
Якщо не кохатимеш, буде – війна!
Бо нащо мені, той, скажіть, ідеал,
Який має жінку й біжить на вокзал?
Отож, з поміж двох ти одну вибирай,
А потім її і запрошуй у гай.
Те саме і жінці скажу: нагуляйсь,
А потім дивись, як коза не брикайсь.
Кожному щастю дається свій вік,
Та щастя жіноче – її чоловік.
Отож, бережи його – свій коровай,
Й нікому, крім мужа, його не давай!
11.9.1974 р.
ВІРШІ ДЛЯ ДУШІ
Я хочу, щоб мої вірші
Були усім вам до – душі,
І всім, хто буде їх читать,
Завжди хотілося кохать,
І щоб вони всім так, як Гагри,
Були ще кращі від віагри.
9.9.2012 р.
КРАСА І ГРІХ
Хтось десь колись був нам сказав,
Мов на красу дивитись грішно,