3.9.1974 р.
ЯКЩО ВИ ЗАКОХАНІ
Я пишу про милих і коханих,
Про красунь, що нам несуть любов,
І її дарують, як тюльпани,
Збуджуючи розум наш і кров.
Так буває в кожної людини,
Так буває з кожним знов і знов,
Як проз вас пройде ота дівчина
З пазухою повною обнов.
А як кров у тому поєдинку
Тут же в нас зіб’ється у комок,
Як до нас всміхнеться та дівчина
Пазухою, повною ціцьок...
І вона також у тім пориві,
У ту мить стає, немов вогонь,
Й так підлізе гарненько під хлопця –
Що пройде відразу в нього сон.
30.8.1974 р.
КОЛИ ЛЮДИ ПОСМІХАЮТЬСЯ
Кожному щастю дається свій вік,
Щастя з новизни, з краси бере лік.
Щастя тоді – коли люди сміються,
Й тим хто кохає – завжди віддаються.
Бо, мабуть, творець, як людину творив,
Він кожній у душу іскринку вселив,
І дав їм характери різні, росу,
Щоб кожний знаходив свою в ній красу.
І, мабуть, творець це для того створив,
Щоб кожний, крім жінки, ще й інших любив,