Купоном розстріляв.
Згадайте, як без шуму
Нас зрадив Горбачов,
А сам мерщій у Лондон,
А нам всім «Будь здоров!».
А потім «нові друзі»,
Що нам поклони б’ють,
Й за ті пропиті гроші
В ярмо нас запряжуть.
А ти, народ, горбаться,
Бо вже нова в нас гра,
Тепер уже ви Кучмі
Кричіть, як дітвора.
Отож, сиджу і думаю:
– Чи вірить Кравчуку?
Невже оце останнє
Прийшло для всіх ку-ку?
Адже живуть на світі
І Лондон, і Париж,
Хоч в них такі ж є бомби,
Хіба ж це не сюрприз?
То де ж тут справедливість,
Хіба ж це не кіно?
Й чи може буть цнотливість,
Як тягнуть нас в лайно?
А тут потрібно миттю
Закрить народу рот,
Щоб він не міг отямитись,
Як продадуть ще й флот.
Може Кравчук наш мислить