Савка (б'є об поли руками). Чи ти бачила отаке? Вже і в хату зашився!
Василина. Оце так! (Біжить у хату.)
Савка (швидко). Зажди, Василино, не так: стережи його коло вікна, а я побіжу в хату!..
Побіг у хату; у вікні з'являється Тиміш; Василина заміряється рогачем. Тиміш ховається. Стукає другим вікном, що за рогом хати. Василина біжить туди. Тиміш знову з'являється в першому вікні, вискакує з хати, тікає.
Василина. Ох ти ж сибірний!..
XVI
Савка (вибігає з хати). Що, втік?
Василина (здивовано). Як він утік - я й сама не знаю!..
Савка (сердито). А де ж твої були очі на той час?
Тиміш (схилившись на тин, спокійно). Та не сваріться, я тут - осьдечки!
Савка (люто). Тимоше! Іди геть, бо погано буде!
Тиміш. Та що вже буде, те й буде, а я ще ось думаю музики сюди гукнути.
Василина (сміється). Що ти вдієш із таким сибірним парубком!
Савка (до Василини). А ти й рада! Їй смішки! Коли б узяв оце не дочку, а тебе міряти батогом!..
Василина. Тю на тебе - за що?
Савка. Оце моє діло за дочкою дивитися? Сама ти ради їй не даси? Ти ж якась мати...
Василина. А ти - батько.
Савка. Та нехай вашому чорт батькові. Про мене - хоч і обоє біжіть на вулицю: і мати, і дочка! Я наробився! Я натрудився за день - дайте мені хоч раз у тиждень доспати!
XVII
Олена (виходить на поріг, плаче). Тату! Мамо! Ідіть у хату! Чого ви завелися надворі? Нащо ви людей туманите серед ночі!
Савка. А ти не цвірінчи там, вилупок! Розумна яка вишукалася! Ти вже велика? Ти вже дівувати хочеш? Ти вже розумніша за батька? Ну, то й іди під три чорти з моєї хати! Іди собі хоч під шум! Хоч у прірву!
Тиміш. Отак би й зразу!
Василина (до Олени). Ну, то чого ж дожидаєш - іди, коли батько велить.
Олена (плачучи). Куди я піду - я не хочу!
Тиміш (побожно). Бачте, які тепер слухняні діти!
Олена. Сьогодні піди, а завтра що буде!
Василина. Іди, дурна, поки не бита!
Тиміш. Та чого ви панькаетесь із нею - ломигою її.
Василина (рішуче кидається до Тимоша з рогачем). Ой ти ж мені, пройдисвіте, допік уже до живих печінок!..
Савка. Василино, зажди... Куди ти?..