Прокляті: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Леонард знову волає:

— Але чому сюди потрапив я?!

— Тому, що ти не віриш у єдиного вірного Бога, — відповідає Паттерсон, футболіст. Тепер, коли його тіло знову прикрите шкірою, він не зводить своїх нових очей з Бабетти.

Бабетта все ще дивиться у дзеркальце, але корчить гримаси, і складає губки бантиком, і підправляє зачіску, і швидко моргає повіками. Як би сказала матінка: «Ніхто не тримає спину так рівно, коли камера повернута в інший бік». Тобто: увага Бабетті дуже до смаку.

Ні, це нечесно. Сидячи кожен у своїй клітці, і Паттерсон, і Леонард не зводять очей із Бабетти, яка замкнена у сусідній камері. На мене не дивиться ніхто. Коли б я хотіла, щоб мене ігнорували, я б залишилась на землі як привид і дивилася б, як мама й тато ходять голі, і відкривають завіси, й напускають холоду в кімнати; а я б лякала їх, аби вони одяглися. Навіть нова поява демона Арімана, цього разу — по мене, щоб розірвати на шматки моє тіло й проковтнути, — і те було б значно краще, ніж не отримувати взагалі жодної уваги.

Ось вона, знову — ця прискіплива схильність до сподівання. Моя погана звичка.

Поки Паттерсон і Леонард прядуть очима на Бабетту, а вона пряде очима на себе, я прикидаюсь, ніби дуже зацікавлена кажанами-вампірами, що носяться навколо. Я спостерігаю за тим, як на Озері лайна підіймаються бурунами хвилі,і як вони спадають і котяться далі. Я ніби чухаю удаваний псоріаз на обличчі. Грішники у сусідніх клітках за звичкою тиснуться до ґрат і плачуть. Якась проклята душа, вдягнена у нацистську форму, раз за разом щосили б'ється обличчям по кам'яній підлозі, розбиваючи в кров ніс і лоба, наче постукуючи вареним яйцем по тарілці, щоб легше було знімати шкаралупу. У паузах між ударами по камінню його розбиті риси наче надуваються повітрям і повертаються до нормального стану. В іншій клітці сидить підліток, вдягнений у чорну шкіряну байкерську куртку; з щоки в нього стирчить завелика англійська булавка; голова поголена, окрім центральної частини, а волосся, що залишилося, пофарбоване у синій колір, намазане гелем так, що стоїть, і цей загострений ірокез іде від лоба і до самої потилиці. Не встигла я відвернутися, як вдягнений у шкіряну куртку панк підносить руку до щоки й розстібає булавку. Він витягує її з дірок на шкірі, встромляє кінчик булавки до замка на дверях клітки й починає ворушити ним у замковій щілині.

Все ще замріяно дивлячись на себе у дзеркальці, Бабетта питає ні в кого конкретно:

— Який сьогодні день?

Леонард миттю згинає руку, дивиться на свій дайверський хронограф і каже:

— Четвер. П'ятнадцять нуль дев'ять, — через хвилину він додає: — Стривай-но… вже п'ятнадцять нуль десять.

Не дуже далеко від нас якесь величезне створіння з головою лева, вкрите кудлатою чорною шерстю, простягає до клітки котячі кігті замість рук і видирає звідти за волосся грішника, що скиглить і відбивається руками й ногами. Так само, як людина відкушує виноградини з грона, губи демона змикаються навколо ноги чоловіка. Кудлаті левині щоки демона западають, і вереск чоловіка стає ще голоснішим, бо демон висмоктує м'ясо з його кісток. Коли від однієї ноги не залишається нічого, крім голої кістки, демон починає смоктати м'ясо з іншої.

Незважаючи на весь цей ґвалт, Леонард і Паттерсон продовжують милуватися Бабеттою, яка милується собою. Льодовиковий період тиші.

Від клітки панка у шкіряній куртці до мене доходить приглушене брязкання: хлопець орудує в замку кінчиком булавки, повертаючи його в різні боки, намагаючись підчепити пружину. Він витягує булавку, витирає її об блакитні джинси, доки на кінчику не залишається ані крихти іржі, і облизує її, після чого повертає на місце, тобто — до дірок у щоці. Потім панк розчиняє навстіж двері клітки й виходить назовні. Ірокез у нього такий високий, що чіпляється за верхню частину одвірка.

Панк із синім ірокезом чванливо йде вздовж ряду кліток і заглядає в кожну. В одній лежить єгипетський фараон чи, мабуть, просто людина, яка молилась не тому богу: бідолаха згорнувся на підлозі, бурмотить собі щось незрозуміле та пускає слину; він розкидав руки так, що одна опинилася зовсім поряд із ґратами клітки. На пальці в нього блищить величезний перстень із діамантом: у камені каратів із чотири, він чистої води, це вам не цирконій із дешевих сережок Бабетти. Поряд із цією кліткою панк зупиняється і нахиляється. Простягає руку у клітку та стягує перстень із худого пальця володаря. Потім ховає здобич у кишені мотоциклетної куртки. Встає, помічає, що я дивлюся на нього, і повільно йде до моєї клітки.

На ньому чорні мотоциклетні черевики — зверніть увагу: це пречудовий вибір взуття для Аїду, — і одна щиколотка обгорнута велосипедним ланцюгом, а інша — червоною брудною банданою, яка зав'язана на вузол. І бліде підборіддя, й чоло у нього вкриті червоними плямами великих прищів, що контрастують із яскраво-зеленими очима. Поки панк з ірокезом повільно наближається, його рука щезає в кишені, а потім з'являється знову. Він все ще досить далеко від мене, але, не припиняючи прогулянки, каже: «Лови!», розмахується і кидає мені те, що тримав, і цей предмет, спалахнувши, робить велику, високу дугу й влітає поміж ґрат до моєї клітки, і падає просто там, де я хлопаю в долоні, щоб спіймати його.

Граючи роль повної такої собі міс Суки Суковіц, Бабетта продовжує ігнорувати Паттерсона і Леонарда, але тримає дзеркальце під таким кутом, щоб підглядати за панком, так ретельно вивчаючи його, що коли невідомий предмет спалахує, роблячи дугу, яскравий спалах відбивається від дзеркальця і потрапляє їй просто в очі.

— Що така гарна дівчина, як ти, — питає в мене Ірокез, — робить у такому місці? — коли він говорить, англійська булавка у нього в щоці сіпається, виблискуючи жовтогарячими сполохами віддзеркаленого полум'я. Він повільно наближається до моєї клітки й підморгує мені одним зеленим оком; утім, дивиться він на Бабетту, хоча й крадькома. Він явно торкався брудних ґрат залізної клітки, а потім тими ж руками торкався обличчя, джинсів, чобіт — тепер він увесь у багнюці.

Ні, це нечесно, але бруд і справді робить деяких людей більш сексуально привабливими.

— Мене звати Медісон, — кажу я, — і я надієголік.

Так, я знаю, що таке «знаряддя». Мабуть, я мертва, і товста, і навіть ще не підліток, і поведена на хлопцях, але все одно за моєю допомогою можна примусити іншу дівчину ревнувати. На моїй долоні, ще теплий від кишені панка, лежить украдений діамантовий перстень. Мій перший подарунок від хлопця.

Ірокез витягує англійську булавку з щоки, встромляє її кінчик до замка на дверях моєї клітки й починає ворушити ним.

Розділ шостий

«Ти тут, Сатано? Це я, Медісон. Припускаю, що членство у Пеклі надає тобі можливості спілкування з мільйоном зильйонів знаменитостей вищого ґатунку… Щодо мене, то єдина особа, яку я бачити не бажаю, це мій покійний дідусь. Давним-давно померлий Татобатько Бен. Це довга історія. Будь ласка, віднеси несподіване бажання на рахунок дитячої допитливості, але я не можу не скористатися нагодою, я просто маю піти на цю коротку оглядову прогулянку і дізнатися про те, хто складає мені компанію в рядах кліток».

Будь ласка, не витрачайте на мене своєї дешевої психології: я справді сподіваюся, що сподобаюсь Дияволу. Знов-таки, не забудьте про мою давню прихильність до слова, що починається з літери «ч». Оскільки я сиджу тут, замкнена у клітці, само собою зрозуміло, що Бог не є моїм найбільшим фанатом; батьки ж мої, схоже, тут жодного впливу не мають, як і мої улюблені вчителі, дієтологи, і взагалі — всі авторитетні особи, яким я намагалася догодити останні тринадцять років; отже, немає нічого дивного в тому, що я перенесла всю свою недорозвинену потребу в увазі й любові на єдину присутню тут особу, що могла б замінити мені батьків, тобто — на Сатану.

Ось вони обидвоє: слово, що починається на «Ч», і слово, що починається на «К» — доказ моєї невгамовної схильності до всього веселого й оптимістичного. Чесно кажучи, на сьогоднішній день всі мої зусилля залишатися незаплямованою, тримати спину рівно, перебувати в гарному настрої, постійно бадьоро посміхатися — спрямовані на те, щоб примусити Сатану полюбити мене. У найкращому варіанті розвитку подій я бачу себе своєрідним супутником і блазнем, веселою повнощокою зухвалою дівчиною, що всюди супроводжує Короля брехні, розважає його мудруватими жартами та підтримує його его, коли воно слабшає. Хоробрість так глибоко просякла мою душу, що я просто не можу дозволити Сатані насолодитися песимістичним настроєм. Насправді, я така собі пігулка антидепресанту, тільки з плоті та крові. Можливо, у цьому й полягає причина того, що Сатана досі не з'явився: він просто чекає, доки в мене скінчиться енергія, і лише тоді він заскочить до мене на вогник.

Так, наскільки я популярну психологію розумію. Може, я й мертва, і життєрадісна, але не збираюся відмовлятися від можливості справити шалено гарне враження.

Навіть татко сказав би: «Вона справжній дервіш». Тобто: я часто виснажую оточення.

Саме з цієї причини, коли Блакитний Ірокез відмикає двері моєї клітки й так розчиняє їх, що старі іржаві петлі аж риплять, я роблю крок назад, углиб клітки, замість того, щоб стрибнути вперед, до свободи. Незважаючи на діамантовий перстень, що його мені кинув хлопець і що зараз сидить у мене на середньому пальці правої руки, я не підкоряюся жазі до мандрів. Я цікавлюсь у хлопця, як його звати.

— Мене? — перепитує він і пхає завелику англійську булавку назад у щоку. Відповідає: — Клич мене просто Стрілець.