ШУСТРИЙ
І мова у них підорська якась.
МАЛЮК
Мова смішна. Не мило, а мидло, не літак — літадло, машина — возидло.
ШУСТРИЙ
Прикольна мова. А повидло як?
Голосно сміються, бармен і офіціант, що стоїть біля шинквасу, дивляться на них.
БАРМЕН
(тихо, офіціанту)
Російське бидло.
Літній чех, що непомітно сидить біля шинквасу, встає й прямує до пацанів. Іноземець — із вусами й сивиною. Одягнений франтувато. Тим не менш це і є Карасик. Кілька секунд на ідентифікацію.
КАРАСИК
(тихо)
Привіт, босота.
МАЛЮК
Це ж треба — не впізнав тебе, Карасик. Багатим будеш.
КАРАСИК
Дякую. Ми ж незнайомі були. Талію ламаєш?
МАЛЮК
Жартую.
КАРАСИК
Сміюсь. Давайте розходитись, вам ще багато зробити потрібно сьогодні. Передусім, пацани, кишки, що на вас, — на смітник. Гроші є — йдіть у крамницю і купіть там нормальне шмаття. У цьому ходити не можна, поліцаї заїбуть. Ви без справ приїхали?
МАЛЮК
Пусті. Біту і ту на кордоні відмели.
КАРАСИК
Завтра дам інструмент.
МАЛЮК
Давай сьогодні.
КАРАСИК
Сказав — завтра. Сьогодні немає нічого. Йдіть на хату, відсипатись. І кишки купляти будете — не винаходьте нічого. А перевдягніться, як манекени на вітринах, не так помітно буде, хто ви й звідки. Чекайте мене на хаті. Нікуди не ходіть. Машину на стоянку, подалі від хати… я покажу.