Мауглі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Однак ніхто з вас не знає, чому ви всі боїтеся людину, — продовжував Гаті. — І тепер я вам розповім. Коли розпочалася історія Джунглів (а коли саме це було, ніхто не знає), ми, Народ Джунглів, усі жили разом і не боялися одне одного. В ті давні часи не було посух: листя, квіти й плоди одночасно росли на деревах. І ніхто з нас не їв нічого іншого, крім листя, квітів, трав, плодів чи кори.

— Я рада, що не жила в той час, — тихо сказала Багіра. — Кора потрібна лише для того, щоб гострити об неї кігті.

IV

— У ті часи Володарем Джунглів був Та, Перший Слон. Він витягнув Джунглі хоботом із глибини води. Там, де він зробив у землі борозни своїми бивнями, побігли річки; де він ударив своїми ногами, з’явилися озера з чистою водою; а куди він дув хоботом, там виростали дерева. Так Та створив Джунглі. У такому вигляді ця історія дійшла до мене.

— Будемо сподіватися, що від такого довгого шляху вона не охляла, — прошепотіла Багіра, а Мауглі у відповідь засміявся, прикрившись рукою.

— У ті дні не було ні пшениці, ні динь, ні перцю, ні цукрової тростини, не було й тих невеликих хатин, які ми бачимо зараз. Мешканці Джунглів тоді й не чули про людину; всі племена жили разом і були одним народом. Але скоро почалися сварки через корм, хоча місця було достатньо для всіх. Народ лінувався, кожен хотів мати їжу під боком, у тому ж місці, де лежав, як це інколи трапляється зараз і з вами, коли випадає хороша, дощова весна. Та, Перший Слон, був зайнятий — він облаштовував Джунглі. Сам він не міг устигнути скрізь, і тому призначив Першого Тигра старшиною і суддею в Джунглях — до нього Народ Джунглів мав звертатися у разі виникнення суперечок. У ті часи Перший Тигр харчувався, як і всі інші звірі, плодами й травою. Він був такий же величезний, як я, а його шерсть мала чудовий жовтий колір, як квітка ліани. На ньому не було ні плям, ні смуг — у той прекрасний час, коли народжувалися Джунглі. Кожен ішов до нього не боячись, і його слово було законом. Ми всі тоді, запам’ятайте це, були одним народом.

І от якось вночі між двома оленями виникла сварка — звичайнісінька суперечка через пасовища, яка трапляється й між вами, коли ви пускаєте в діло роги й передні копита. Так от, ці два сперечальники і прийшли до Першого Тигра, який тоді лежав серед квітів, і удвох почали розповідати йому про справу, перебиваючи і штовхаючи один одного. Сталося так, що один з оленів у метушні вдарив Тигра рогами. Тут Перший Тигр забув, що він старшина й суддя Джунглів, кинувся на оленя і скрутив йому шию.

До цієї ночі ще не вмирав ніхто з нас, і тому коли Перший Тигр побачив, що накоїв, коли він вдихнув запах крові, то збожеволів; він помчав до північних боліт. А ми, решта мешканців Джунглів, залишилися без судді й почали сваритися й битися між собою.

Та, почувши гамір, повернувся назад. Усі кинулися до нього: один говорив одне, інший — інше. Слон, побачивши серед квітів труп оленя, запитав, хто це зробив. А ми нічого не могли пояснити йому, бо від запаху крові самі всі збожеволіли — зовсім так, як і зараз, коли відчуваємо кров. Замість відповіді ми бігали, кричали, крутили головами. Тоді Та звернувся до дерев і до ліан, які звисали до землі, й наказав їм вказати на того, хто вбив оленя, щоб усі могли впізнати його. Потім слон запитав: «Хто бажає тепер бути старшиною серед Народу Джунглів?». Одразу з гілок зістрибнула Сіра Мавпа і сказала: «Я бажаю бути старшиною в Джунглях». Та засміявся, сказав: «Хай буде так», — і пішов дуже сердитий.

Сіра Мавпа тоді була така ж, як і зараз. Насамперед вона надала своєму обличчю розумного вигляду, але за хвилинку забула про це й почала чухатися і стрибати. Так Джунглі залишилися без Закону, бо всі, хто звертався до судді, чули у відповідь лише дурниці.

Тоді Та знову скликав усіх і сказав:

— Перший з ваших старшин приніс у Джунглі Смерть, а другий — Сором. Тепер вам потрібен такий закон, якого не можна було б порушити. Ви повинні дізнатися, що таке Страх, і коли ви познайомитеся з ним, то зрозумієте, хто ваш володар і що ви повинні слухатися його.

Ми всі запитали: «А що таке Страх?». І Та сказав нам: «Пошукайте його і дізнаєтеся!» Так і гасали ми Джунглями у пошуках Страху. І ось тоді буйволи…

— О-ох, — почулося з обмілин. То зітхнув Майза, ватажок буйволів.

— Так, Майзо, це були буйволи. Вони прибігли перші зі звісткою, що знайшли Страх. Начебто він сидить у печері серед Джунглів, зовсім голий, без шерсті й ходить лише на задніх ногах. Тоді всі ми, мешканці Джунглів, пішли за буйволами до печери. Справді, біля входу до печери стояв Страх. Як і розповідали буйволи, він був без шерсті й ходив на задніх ногах. Коли він побачив нас, то крикнув. Голос цей так перелякав усіх, що ми помчали урозтіч, штовхаючи один одного, бо нас опанував страх.

Наступної ночі (так розповідали мені) ми вже не спали всі разом, як раніше. Кожне плем’я зібралося окремо: свині в одному місці, олені — в іншому; копита з копитами, роги з рогами; кожен тримався своїх. Так пролежали ми окремо, тремтіли усю ніч.

Не було тоді з нами лише Першого Тигра, бо він ще ховався в північних болотах, а коли до нього дійшла звістка про дивне створіння, яке ми знайшли в печері, він сказав: «Я піду туди й скручу йому шию».

От він і вирушив шукати Страх. Біг усю ніч і на світанку прийшов до печери.

А поки він біг, дерева й ліани, пам’ятаючи наказ Та, шмагали його своїми гілками й залишали позначки на спині, боках і морді тигра. Скрізь, де торкалася гілка, одразу з’являлася на жовтій шкурі звіра темна смуга. Саме ці смужки, мої діти, і носить він досі.

Коли тигр підійшов до печери, Страх простягнув руку й крикнув: «Геть звідси, смугаста тварюко, нічний волоцюго!» Перший Тигр, почувши ці слова й побачивши істоту без шерсті, з криком кинувся до болота.

Тут Мауглі не стримався й тихенько захихотів, сховавшись в ту ж мить у воду.

— Він вив так голосно, що Та почув це виття й запитав: «Що сталося з тобою?» І Перший Тигр у відповідь підняв свою морду до молодого, щойно збудованого неба (яке зараз таке старе) і сказав: «Поверни мені, о Та, мою колишню владу. Я знеславлений на всі Джунглі. Я злякався й утік від істоти без шерсті, а він назвав мене найгіршими словами». — «А чому ж він так тебе назвав?» — запитав Та. «Бо я забруднився в баговинні», — відповів Перший Тигр. «То ходи-но помийся і потім покачайся по мокрій траві. Якщо ці смуги від бруду, то вони зійдуть», — сказав Та.

Ось Перший Тигр і пішов до річки. Він купався-купався, качався-качався, аж поки всі Джунглі не закрутилися перед його очима. Але жодна, навіть найменша, позначка не зійшла з його шкури.

Та дивився на це і сміявся.

Тоді Перший Тигр запитав:

— Що ж я зробив, що таке лихо спіткало мене?

І Та відповів:

— Ти вбив оленя і цим пустив Смерть у Джунглі. А за нею прийшов і Страх. Тому й почали всі в Джунглях боятися одне одного, як ти тепер злякався безволосої істоти.

Перший Тигр сказав на це:

— Ні, звірі не боятимуться мене, адже вони давно мене знають.