Аладдін і чарівна лампа: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— О невдячний, тобі мало, що я і всі раби лампи робили для тебе можливе і неможливе, то ти ще смієш вимагати, аби ми ошукали нашу повелительку і принесли її яйце вам із дружиною на забавку! Якби я відав, що ти дозволиш собі таке зухвальство, то так би дмухнув на тебе і твою дружину, щоб ви опинилися між небом і землею, і я б уже постарався занапастити вас! Та мені відомо, що ти й сам не знаєш, чого просиш. У всьому винен брат вбитого тобою магрібця. Він перебуває зараз у твоєму палаці в образі благочестивої Фатіми. Він порішив нещасну жінку цієї ночі, переодягнувся в її лахміття і прийшов сюди, щоб помститися тобі за свого брата.

Так застеріг Аладдіна раб лампи і зник, а юнак, вислухавши слова обуреного джина, помчав до покоїв своєї дружини. Він прикинувся, ніби у нього болить голова, і Бадр аль-Будур сказала йому:

— У нашому палаці молиться благочестива Фатіма. Я попрошу, щоб вона приклала долоню тобі до голови, і біль мине.

І вона привела магрібця, той привітав Аладдіна, а Аладдін привітав його і сказав:

— О вельмишановна Фатімо, у мене страшенно болить голова, а ти, кажуть, можеш зцілювати людей.

Магрібець підійшов до Аладдіна і вдав, ніби збирається покласти руку на його голову. Насправді ж чаклун хотів його убити, вдаривши зненацька ножем, який ховав у складках вбрання Фатіми. Проте Аладдін слідкував за кожним його рухом, і коли той наблизився, юнак блискавично витягнув свій кинджал і вбив магрібця.

Бадр аль-Будур, побачивши, що Фатіма лежить нежива, перелякано вигукнула:

— Аладдіне, як ти міг убити Фатіму, яка творить дива?!

— Я вбив не Фатіму, а її убивцю! — відповів Аладдін. — Це чаклун, брат клятого магрібця, він прийшов зі своєї далекої країни, щоб помститися за його смерть і вбити мене. Він навмисно намовив тебе попросити, щоб я приніс яйце птахи рухх. Це могло стати причиною моєї і твоєї смерті. А якщо не віриш мені, то відкинь покривало і подивися сама, хто це — благочестива Фатіма чи підступний пройдисвіт.

Царівна Бадр аль-Будур з острахом підійшла й, відкинувши покривало, побачила, що це мужчина, чиє обличчя заросло бородою. Вона переконалася, що її чоловік каже правду, і вигукнула:

— О коханий мій, я двічі наражала тебе на смертельну небезпеку!

І вона обняла і поцілувала Аладдіна, а він мовив:

— Не журися, моя люба! Хвала Аллаху, що позбавив нас від зла цих двох проклятущих магрібців!

А тим часом до них завітав султан, і вони розповіли йому про все, що сталося, й показали бездиханне тіло брата магрібця. Тоді султан наказав його також спалити, а попіл розвіяти за вітром. А Аладдін зі своєю дружиною, прекрасною Бадр аль-Будур, жили щасливо, аж поки не прийшла до них руйнівниця насолод і розлучниця — смерть.