- Братчику,- кажу,- побратиме: батечко мій старий- з сестрей моїх буде хто-небудь збиткуватись!..
- Богдай я такого слова від тебе був не почув! - сказав він гірко.
- Не гнівайся, братчику! Я знаю, що ти мої сестри не лишиш в поругу. А мого вороного возьми, братчику, таки до себе. Ніхто го так не пожалує, як мій рідний товариш.
- Твому вороному не буде в мене кривди,- каже Сидір.
- Ще тя прошу, братчику: догледь мої зброї! Батько слабі, а наймити - звичайно.
- Лиш ти тим не журися, брате! Нащо мені те й казати, коли я сам знаю...
Другої днини попрощався - пішов.
Служу в війську рік, служу другий,- добре мені. Нарешті зробили й капралом; а я в одно бога прошу: коби-то лиш домів!
Аж тут приходить мені лист з дому: «Приходи, сину, домів,- пишуть батько,- якнайборше, у нас велика тривога. Ось тобі 200 левів на дорогу...».
Я зараз побіг до нашого ритмайстра.
- Пане,- кажу,- татку, змилуйтеся! - та й показую ему лист.
А він так:
— Не журіться,- каже,- капрал Дзвінка, я зараз сам піду до пана майора за вас прохати...
Ще того самого вечора сів на пошту та й поїхав.
До села прийшов я - вже вечоріло. Входжу в хату - нема нікого, лиш хтось дише на печі. Приходжу ближче - се мій батечко старенький.
- Чи то ви там, дядичку? Здорові, дужі?
- О, спасибіг ти, синку, що прийшов! Сідай, душко.
- А неня де? - питаю.
- Аби ти здоров, душко, а ненечка твоя вже... покойна... Засвіти, любчику; свічка отам десь за образом.
Засвітив. Дивлюсь - батечка мого вже й не пізнав, такі- то вони стали.
- Чого ви самі в хаті, батечку, де сестри?
- Зараз поприходя, синку; Марія пішла в млин, а Аксеня коло худоби порається.
- А Мітрана?
Батечко тільки заридали.
- Мітрани, синку, вже немає. Подякуй свому товаришеві!.. Гарного собі побратима вибрав, о, гарного!..
Я затетерів.
- Що тут сталося? Кажіть, бійтеся бога!
- Історія коротка, сину: звів бідну дівчину, насміявсь... Пішла до Черемшу глибокого - та вже не вернулась. До тижня і стару поховали...
Ще батейко і не розповістили гаразд, а я вже був у Сидора. Гострий ніж, пара пістолят за чересом. Вбігаю - а він стоїть коло стола та кріс набиває.
- Здоров, брате!!! Де моя сестра, де моя неня!?