Оріноко: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Тиша. Жінка стояла мовчки, ніби зважувала в душі, чи може «це» зробити.

Через деякий час Манаурі нетерпляче звернувся до жінки знову.

— Чому ти мовчиш? — наполягав вождь. — Якої шукаєш вигоди, коли справа така проста і ясна, така легка для тебе?

— Ти помиляєшся, Манаурі! — відповіла Лясана. — Погана твоя порада! Ця справа не легка для мене.

— Зрозумій же, Лясано, як багато від тебе залежить!..

Далі йшли слова, яких я не зрозумів, а потім Манаурі закінчив:

— Його допомога нам усім дуже потрібна!.. Конесо ніколи не ставився до мене доброзичливо, а Пірокай завжди заздрив мені і був моїм відвертим ворогом. Я боюсь їх підлості.

— Пірокай, твій молодший брат?

— Мій брат. Він зараз, мабуть, вождь нашого роду. Конесо — це жорстокий гнобитель, Пірокай же — люта змія… Без допомоги Яна нам може бути погано! Ян їх приборкає. Він повинен залишитись у нашому племені!

— То чому ж ти сам відверто про це йому не сказав?

— Я не хотів відкривати йому наші таємниці.

— Я бачу, ти лицемірний, Манаурі! — сказала знехотя, але спокійно Лясана.

— Лицемірний? Як ти можеш плести таку нісенітницю, жінко?!

— В очі говорите, що відвезете його на англійські острови, а за плечима хитруєте, щоб він у нас залишився!

— Так, щоб залишився, але залишився добровільно. Добровільно, чуєш мене, глуха жінко? Крім того, ти повинна поневолити його, примусити закохатись у тебе. Тільки ти можеш це зробити! Я бачив, як він посміхався до тебе…

— То були пусті жарти.

— Ти ж приваблива, а це не жарт! Для блага всіх нас ти повинна зробити так, як я кажу, щоб він залишився…

— То що ж я маю робити?

— Обплутати його, розумієш? Обплутати!!

Почувся приглушений сміх Лясани.

— Добре тобі, сміливий вождю, оце вимагати і наказувати, — весело глузувала вона, — але як це зробити? Обплутати! Якщо ти передбачаєш різні безглуздя, які нібито чекають нас у селищах, то порадь мені, як обплутати таку людину, як він.

— Я тобі кажу ще раз: ти приваблива!

— Але я не хочу бути принадою!.. Ти прихильний до нього, це я знаю… тільки я не принада!

— А ти не хотіла б, щоб він став твоїм чоловіком?

Лясана відсахнулася, замовкла. Я був у безглуздому становищі, слухаючи все це. Манаурі і Лясана навіть підозрівати не могли, що я їх розумію. Якийсь внутрішній голос нашіптував, щоб я пожартував над ними, як слід і заговорив аравакською мовою. Та я стримався, прикусивши язика.

— За кого ти мене вважаєш? Чому так зневажаєш мене? Чи ти вже забув, що недавно сталося?.. Кілька днів тому загинув Матео, батько моєї дитини, а тепер я повинна, мов підла сучка, зиркати всюди, шукати нового чоловіка?

— Ти повинна думати про долю всієї нашої групи! — буркнув вождь.

— Не дратуй мене своїм піклуванням про нашу групу… Не вимагай, щоб я стала посміховищем. Я не хочу втратити його поваги!

Дивіться, дивіться! Дика, сказав би я, індіанка, якій ледве минуло вісімнадцять років, а вже може проповідувати такі моралі, і скільки в ній почуття власної гідності! Мені так і кортіло стиснути в обіймах цю відважну молоденьку жінку.

— Скажи мені, Лясано, невже він тобі так не подобається? — випалив Манаурі зненацька.