— Так, вірно, — погодився президент. — Але ми її переможемо, бо потрібний нам поштовх залежатиме від довжини гармати та від кількості пороху, коли, звичайно, вважати, що стіни гармати витримають тиск порохових газів. Отже, обміркуймо розміри гармати. Насамперед можна встановити, що сила опору стінок гармати може бути доведена до величезної, сказати б, необмеженої величини, бо гармата не призначена для пересування та маневрів.
— Це все очевидно, — обізвався генерал.
— Досі найдовші гармати — сказав Барбікен, — наші велетенські колумбіади, були не довші за 8 метрів; отже, розміри нашої гармати здивують багатьох людей.
— Авжеж! Без сумніву! — вигукнув Дж. Т. Мастон. — На мою думку, гармата повинна бути не менш як кілометр завдовжки!
— Кілометр? — вигукнули із здивованням майор і генерал.
— Так, кілометр, і це ще буде мало!..
— Ну, Мастоне, — відповів Морган, — ви перебільшуєте.
— Аж ніяк! — заперечив бурхливий секретар. — І я не розумію, чому ви мені закидаєте перебільшення.
— Бо ви залітаєте дуже далеко…
— Так знайте, пане, — відповів Дж. Т. Мастон з урочисто-величним виглядом, — знайте, що артилерист, як і його снаряд, ніколи не може залітати дуже далеко!
Обговорення вже починало переходити в сварку, але тут у розмову втрутився президент.
— Заспокойтесь, мої друзі! Обміркуймо серйозно цю справу. Потрібна, певна річ, гармата надзвичайної довжини, бо довжина обумовлює силу напору на снаряд газів, що утворяться під ним у гарматі, але було б зайвим виходити за певні межі…
— Правильно, — сказав майор.
— Яких співвідношень додержують у таких випадках? Звичайно довжина гармати повинна бути в 20 або 25 разів більша діаметра ядра, а вага її у 235–240 разів більша за вагу його.
— Цього недосить! — вигукнув Дж. Т. Мастон із запалом.
— Погоджуюся, мій достойний друже, — відповів Барбі-кен. — Справді, коли ми додержуватимемо цієї пропорції для снаряда діаметром 2,9 метра і вагою понад дев'ять тонн, то буде потрібна гармата лише в 75 метрів завдовжки і вагою в 3 600 тонн.
— Це просто смішно! — знову заперечив Мастон. — Краще вже взяти пістолет.
— Я гадаю так само, — відповів Барбікен, — і через це пропоную почетверити цю довжину й побудувати гармату на 300 метрів.
Генерал і майор зробили кілька заперечень; але, незважаючи на це, пропозиція Барбікена, палко підтримана секретарем Гарматного клубу, була остаточно ухвалена.
— Тепер, — сказав Ельфістон, — якої товщини надати стінкам гармати?
— Я гадаю: 1,9 метра, — відповів Барбікен.
— Ви, звичайно не думаєте встановити таку масу на лафет? — спитав майор.
— Це була б чудова річ! — зауважив Мастон.
— Але річ нездійсненна, — відповів Барбікен. — Ні, я мрію про те, щоб вилити цю гармату в самій землі; крім того, треба охопити її залізними кованими обручами та ще обмурувати товстими бетонованими стінами. Ці стіни, а також навколишній грунт, візьмуть участь у посиленні опору пороховим газам. А коли гармата буде вилита, її нутро має бути ретельно обточене й каліброване[35], щоб снаряд щільно прилягав до стінок, щоб газ марно не витрачався і вся сила пороху була використана на поштовх.
— Ура, ура! — вигукнув Мастон, — ми вже маємо нашу гармату.
— Ще ні! — відповів Барбікен, заспокоюючи дотиком руки свого нетерпеливого друга.
— А чому ні?
— Бо ми ще не обговорили її форму. Чи буде це гармата, чи гаубиця, чи мортира?
— Гармата! — сказав Морган.
— Гаубиця! — заперечив майор.
[35] Калібрувати — надати предметові (тут гарматі) точних розмірів.