www.ukrclassic.com.ua – Електронна бібліотека української літератури
Клен Юрій
Прокляті роки
Поема
Недаром многих лет
Свидетелем Господь меня поставил.
О. Пушкін
Частина І
Якась смутна і невесела осінь
Зійшла, мов помаранча золота,
Над Києвом, і олив'яні оси
Дзижчали і співали з-за моста,
Де вітер заплітав березам коси
І цілував в розтулені уста
(О спогади терпкі і непотрібні
Про ті роки жорстокі і безхлібні!).
Як прикрашали чорні грона дір
Оту струнку червону колонаду,
Той almae matris царствений ампір!
І в пустку Миколаївського саду
Збирались слухати музику зір
Між сивих хмар махорочного чаду
Стрункий убивця, злодій та естет,
І вірш модерний там читав поет.
Високий цар в застібнутім мундирі,
Чиїм ім'ям наречено бульвар
(Що декабристам виніс грізний вирік)
Зслизнув з підніжжя вниз, і бруду шар
Укрив його: вже місяців з чотири
Валявся там і лічив кроки пар.