Чари країни Оз: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я хочу знову стати Кікі Ару — пірзкщгл!

І зразу до нього вернулась його природна подоба. Він підійшов до хати, постукав у двері й спитав, чи не дадуть йому повечеряти.

— А хто ти такий? — спитав господар.

— Я мандрівець із країни Оз, — відповів Кікі.

— Тоді просимо до хати, — відповів господар.

Кікі пригостили доброю вечерею й дали добру постіль, і він поводився дуже чемно, дарма що не захотів відповідати на всі розпитування славних неманців. Утікши з дому й знайшовши спосіб побачити світ, юнак уже не почувався нещасним, а тому більше не був норовливим і неприємним. Господарі подумали, що він дуже шанована людина, і вранці дали йому ще й поснідати, а потім він, цілком задоволений, рушив далі.

Годину чи дві йшов він розкішним краєм, яким правив Король Бруньк, а потім вирішив, що в подобі птаха мандруватиме швидше й побачить більше, отож перекинувся в білого голуба, прилетів до великого міста Немана, оглянув там королівський палац із його розкішними садами й багато інших цікавих місць. Далі полетів на захід, до Королівства Ікс, а пробувши день у країні Королеви Зіксі, попрямував іще на захід, до країни Ев. Кожен край, де він побував, здався йому куди приємнішим за країну-блюдце Верхотурів, і він вирішив: коли долетить до найпрекраснішої країни, то оселиться там і відтоді не пропускатиме жодної насолоди в житті.

У країні Ев він вернувся до своєї справжньої подоби, бо міста й села там лежали густо, переходити з одного в друге було неважко.

Надвечір він натрапив на пристойний заїзд і спитав господаря, чи можна тут попоїсти й переночувати.

— Якщо маєте гроші, щоб заплатити, то чом ні, — відповів господар. — А не маєте — йдіть куди хочете.

Кікі здивувався, бо в країні Оз грошей взагалі нема, там кожен бере, що хоче, без плати. Тому грошей він не мав і тепер пішов шукати гостинності десь-інде. Проходячи повз вікна заїзду, він побачив одного літнього чоловіка, що рахував на столі чималу купу золотих кружалець. Кікі подумав, що це, мабуть, і є гроші. За одне кружальце можна купити вечерю й переночувати, подумав він, а тому перекинувся сорокою і, влетівши у відчинене вікно, вхопив дзьобом одне кружальце і вилетів. Старий не встиг нічого вдіяти: він боявся покинути на столі купу грошей і гнатися за сорокою, а поки зсипав золото в гаман і сховав гаман у кишеню, птаха-злодійка вже зникла з очей і шукати її було б безглуздям.

Кікі Ару перелетів неподалік на купу дерев, упустив монету на землю, вернувся у свою власну подобу, підняв золотого й сховав у кишеню.

— Ти ще пошкодуєш за цим! — раптом почув тоненький голосочок у нього над головою.

Кікі звів очі й побачив, що на гілочці сидить горобець і дивиться на нього.

— За чим пошкодую? — спитав він.

— Та я ж усе бачив, — пояснив Горобець. — Я бачив, як ти дививсь у вікно на золото, а потім перекинувся сорокою й обікрав старого, а тоді прилетів сюди й перекинувся із пташиної подоби у свою власну. Це чари, а чари — погане, незаконне діло. Крім того, ти вкрав гроші, а це ще більший злочин. Колись ти за цим пошкодуєш.

— Дарма, — насупившись, відказав Кікі.

— І ти не боїшся бути лихим? — спитав Горобець.

— Та я, скільки знаю, наче й не був лихим, — відповів Кікі, — та коли так, то я радий. Бо я не люблю добрих людей. Я завжди хотів бути лихим, тільки не знав, як ним стати.

— Ха-ха-ха, — гучно зареготав хтось позаду нього, — так і слід, хлопче! Я радий, що зустрів тебе, дай-но руку!

Горобець злякано цвірінькнув і полетів геть.

ДВОЄ ЛИХИХ

ікі обернувся й побачив біля себе якогось чудного старигана. Увесь покорчений, з гладким черевом і тонкими руками та ногами. А ще він був кругловидий і мав білі кущуваті бурці[1], що звисали гострячками нижче пояса, та сиву чуприну, що стирчала гострячком на маківці. Вбраний був у сіро-буру облиплу одіж, і напхані чимось кишені аж випинались.

— Я не знав, що ви тут, — сказав Кікі.

— А я з’явився після тебе, — пояснив химерний дідок.

— Хто ви такий? — спитав Кікі.

— Мене звуть Коструббо. Я був Королем Номів, але мене витурили з моєї країни, і тепер я мандрівець.

[1] Бурці (однина бурець) — баки.