Прозові твори, драматичні твори, вірші, листи: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

З щирою прихильністю М. Грінченко» (ІЛ, ф. 6, № 27).

¹ Щиро дякую, що забрали опов [ідання].— М. Грінченко здійснила свій намір щодо Галичини й передала оповідання Тесленка до Львова, можливо, як вважає В. І. Півторадні, через О. П. Діброву, який жив у Львові у 1908—1910 рр. (Тесленко А. 10. Повне зібр. творів, 1967, с. 540). Обидва оповідання були опубліковані 1911 р. в літературно-мистецькому додатку до львівської газети «Діло» — тижневику «Неділя».

² Хотілось би Вам дещо сказать про високомір’ я пана того...— Йдеться про редактора газети «Рада» В. Яновського.

³ Не скінчив і опов [ідання] «В пазурях чоловіка»... Думаю послать у «З асі в».— Це оповідання взяв у Тесленка й привіз до Києва С. Г. Пурик, знайомий М. М. Грінченко. 29 квітня М. Грінченко повідомила, що оповідання у неї. Побачило світ воно лише по смерті письменника у газеті «Рада» у липні 1912 р. «Засів» — газета ліберально-буржуазного напряму, почала виходити у березні 1911 р. після закриття тижневика «Село» на його базі.

⁴ А перед масницею я послав у «Село» опов[ідання] «Щ о б з мене бул о?».— Оповідання під заголовком «Що б з його було?» опубліковано по смерті письменника в газеті «Засів» протягом липня — вересня 1911р.

«Л і т-е р а тур н о-н а у к о в и й вісник» — український художній, науковий і публіцистичний журнал, який з 1907 р. був перенесений зі Львова до Києва і мав у 1907—1914 рр. ліберально-буржуазне спрямування.

А. книжки селяне у мене на захват беруть.— Записні книжки А. Тесленка за 1910—1911 рр. свідчать, що постійними читачами його бібліотеки були сільські демократи, учасники революційного руху, які у 1906—1909 рр. відбули ув’язнення та заслання (П. Бурда, Ю. Сирота, П. Строй, М. Чопик), місцеві вчителі та інші сільські інтелігенти, такі як Ф. Співак, М. Бабак, Ю. Писаренко, Ф. Гармаш, загалом близько двох десятків осіб (ІЛ, ф. 6, № 50).

18. ДО І. Ю. ТЕСЛЕНКА

Кінець березня 1911 р., Харківці

Вперше надруковано у вид.: Тесленко А. Ю. Твори, 1956, с. 388—389.

Недатований автограф зберігається в ІЛ (ф. 6, № 44).

Датується орієнтовно на підставі змісту, близького до листа М. М. Грінченко, написаного наприкінці березня.

Подається за автографом.

Лист становить заповіт А. Тесленка, в якому він розпоряджається долею своїх оповідань, фольклорних записів, газет і журналів. Лист містить подібний до поданого листа до М. Грінченко перелік друкованих творів; у ньому йдеться про незакінчене оповідання «В пазурях у людини», яке автор ще не відіслав. Невдовзі його привіз до Києва С. Пурик.

Ф. Гармаш — учитель церковноприходської школи в Харківцях.

² Ф. Співак — учитель церковноприходської школи в Харківцях.

19. ДО Є. X. ЧИКАЛННКА 20—21 квітня 1911 р., Харківці

Вперше надруковано в журн. «Вісник АН УРСР», 1953, № 12, с. 54—55.

До зібрання творів вперше введено у вид.: Тесленко А. Ю. Твори, 1956, с. 383—385.

Автограф зберігається в ЦНБ АН УРСР (ф. 1, № 35 760). Дата в автографі: на початку тексту — «20 квітня», всередині — «21 квітня».

Рік встановлюється за змістом листа.

Подається за автографом.

Лист є відповіддю на лист Є. Чикаленка від 3 квітня 1911 р.:

«Високоповажаний Архипе Юхимовичу!

Я написав в Лохвицю до Василя Федоровича Русинова, щоб він поклопотався про те, щоб до Вас заїхав земський лікар, оглянув і, коли треба, помістив Вас у лікарню.

Хоч з Русиновим я не знайомий, але чув, що він людина сердечна, і я певний, що він поклопочеться про Вас.

Коли ж Русинов нічого не зробить і здоров’я Ваше не покращає, то Вас обіщала принять до себе в лікарню в Боярці В. А. Матушевська ⁸.

Якщо Ви рішитесь їхати в Боярку, то попередіть листом Віру Олександрівну Матушевську (Боярка Юго-3 [ападной] ж[елезной] дороги, земская больница).

Чув я, що Ваше оповідання було в редакції «Ради» ⁹. Я саме тоді був в Петербурзі, де просидів більш як півтора місяця, виручаючи свого сина

з тюрми, якого посадили за студентські забастовки.

[8] Матушевська Віра Олександрівна, лікарка, дружина Ф. П. Ма-тушевського — одного з редакторів газети «Громадська думка» (потім «Рада»), літературознавця.

[9] Тесленко надіслав до «Ради» спочатку оповідання «Як же так?», а невдовзі «Що б з мене було?». Чикаленко був не досить поінформований.