Треба ж колись принести бабусі мило! А про те, як бути з тітонькою Сарохон, я не турбувався. Траплялося й складніше. І то все кінчалось благополучно. І тепер буде нормально. Адже в мене є чарівна шапочка. І з нею мені не страшні ніякі випробування!
Я йшов курною кишлачною вулицею, і дерева, що ростуть уздовж арика, кивали мені своїми вітами і мовби плескали в долоні: «Правильно, Хашимджане, правильно! Тебе випробуваннями не злякаєш!»