Дорога: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Хлопець спав цілий день. Чоловік час від часу будив його, щоб той випив солодкої води. Хлопець ковтав уривчасто й конвульсивно. Ти маєш пити, сказав він. Добре, прохрипів хлопець. Чоловік із силою вкрутив чашку в пісок перед собою, підклав згорнуту ковдру під спітнілу голову сина й закутав його. Тобі холодно? запитав він. Але хлопець уже спав.

Намагався не спати всю ніч, але не зміг. Постійно засинав і прокидався, давав собі ляпаса чи підводився, щоб підкинути дров у багаття. Обіймав хлопця й нахилявся, щоб почути його утруднене дихання. Тримав руку на його тонких і драбинчастих ребрах. Вийшов на пляж, куди сягало світло, і став, притуливши стиснуті кулаки до голови, а потім упав на коліна, схлипуючи від люті.

Уночі пройшов короткочасний дощ, легкий стукіт по брезенту. Натягнув брезент над ними, повернувся і лежав, пригортаючи дитину, дивлячись крізь поліетилен на блакитні вогники. І тоді заснув сном без сновидінь.

Коли знову прокинувся, насилу зрозумів, де він. Вогонь згас, і дощ ущух. Він відкинув брезент і звівся на ліктях. Сіра днина. Хлопець спостерігав за ним. Тату, сказав він.

Так. Я тут.

Можна мені води?

Так. Так, звісно. Як почуваєшся?

Якось дивно.

Голодний?

Просто дуже хочу пити.

Зараз принесу води.

Відкинув ковдри, підвівся і пройшов повз згасле вогнище, аби взяти хлопцеву чашку, наповнив її з пластикової каністри, повернувся, став на коліна і простягнув йому воду. Усе буде добре, сказав він. Хлопець випив. Кивнув і глянув на батька. Потім допив і сказав: Ще.

Чоловік розпалив багаття, розвісив мокрий одяг хлопця і приніс йому банку яблучного соку. Ти щось пам'ятаєш? запитав він.

Про що?

Про хворобу.

Пам'ятаю, як стріляли із сигнального пістолета.

А те, як діставали речі з корабля?

Хлопець сидів, попиваючи сік. Звів очі та сказав: Я ж не розумово відсталий.

Я знаю.

Я бачив дивні сни.

Про що?

Не хочу тобі розповідати.

Добре. Я хочу, щоб ти почистив зуби.

Справжньою зубною пастою?

Так.

Добре.

Батько перевірив усі банки з їжею, але не виявив нічого підозрілого. Надто заіржавілі викинув. Увечері сіли біля вогню, хлопець їв гарячий суп, а чоловік перевернув його одяг, що парував на кілках, і сів, задивившись на сина, аж поки той зніяковіло сказав: Перестань на мене дивитися, тату.

Добре.

Але не перестав.

Минуло два дні, і вони вирішили прогулятися пляжем аж до мису, попленталися туди у своєму поліетиленовому взутті. Їли великими порціями. Аби захиститися від вітру, чоловік поставив парусину, прикріпивши її мотузками до кілків. Вони скоротили свої запаси до того обсягу, що вміщався у візок, і чоловік вирішив, що за два дні можна вирушати. Пізно повертаючись до табору, батько побачив на піску відбитки черевиків. Спинився, озираючи пляж. О Господи, сказав він. О Господи.