Голос Подкольосіна. На Канавку, біля Семенівського мосту.
Голос візника. Гривеник, не дорого.
Голос Подкольосіна. Давай! паняй!
Чути — поїхала дрожка.
Ява XXII
Агафія Тихонівна (входить у вінчальній сукні, боязко і опустивши голову). І сама не знаю, що зо мною таке! Знову зробилося соромно, і вся тремчу. Ах! якби його хоч на хвилину в цей час не було в кімнаті, якби він чогось вийшов! (Боязко озирається.) Та де ж це він? Нікого нема. Куди ж він вийшов? (Одчиняє двері до передпокою і говорить туди.) Фекло, куди пішов Іван Кузьмич?
Голос Фекли. Та він там.
Агафія Тихонівна. Та де ж там?
Фекла (входить). Таж він тут сидів у кімнаті.
Агафія Тихонівна. Таж нема його, ти бачиш.
Фекла. Ну, та з кімнати він теж не виходив, я сиділа в передпокої.
Агафія Тихонівна. Та де ж він?
Фекла. Я вже не знаю, де; чи не вийшов другим ходом, чорними сходами або чи не сидить у кімнаті Орини Пантелеймонівни?
Агафія Тихонівна. Тіточко! тіточко!
Ява XXIII
Ті ж і Орина Пантелеймонівна.
Орина Пантелеймонівна (причепурена). А що таке?
Агафія Тихонівна. Іван Кузьмич у вас?
Орина Пантелеймонівна. Ні, він тут повинен бути, до мене не заходив.
Фекла. Ну, та і в передпокої теж не був, я ж сиділа.
Агафія Тихонівна. Ну, то й тут його нема, ви ж бачите.
Ява XXIV
Ті ж і Кочкарьов.
Кочкарьов. А що таке?
Агафія Тихонівна. Та Івана Кузьмича нема.
Кочкарьов. Як нема? вийшов?
Агафія Тихонівна. Ні, і не вийшов навіть.
Кочкарьов. Як же, і нема, і не вийшов?
Фекла. Куди ж бо він міг зникнути, ніяк не збагну. У передпокої я все сиділа і з місця не сходила.
Орина Пантелеймонівна. Ну, вже чорними сходами ніяк не міг пройти.