І це служить йому замість компанії.
(Норвід, "Перший лист...")
Серед зла і гріха, провини і злочину,
Не побачивши факела ранку,
Уві сні про кохання я вмираю один
Як ти.
(Стафф, "Місячна соната")
4.
Самотність - не завжди буває прокляттям (осамотненням, покинутістю) - багатократно вона буває метою, до якої ви прагнете, порятунком, про який мрієте, звіриною, на яку ви полюєте. Творці є одними з найзапекліших мисливців. Французький академік Лакордер у своїх "Медитаціях" назвав самотність силою, яка допомагає і захищає. Нічого не можна досягти без самотності, - говорив Пабло Пікассо в інтерв'ю "L'Europeo" (19 квітня 1973 р.). — Я намагався створити собі якомога більшу самотність... Федеріко Фелліні повторив цю думку в інтерв’ю Le Point (30 серпня 1982 року): Концепція самотності повинна бути реабілітована. Самотність не в сенсі ізоляції, а скоріше внутрішнього діалогу з собою.
Однак, щоб мати можливість вести такий діалог нестримно і безтурботно, потрібні певні типи ізоляції, не лише психічної, а й фізичної (хоча б замкнена кімната), метафорою якої є безлюдний острів. Той Іннісфрі - острів на озері Вільяма Батлера Єйтса, який мріяв: і знайду там спокій. Та «Утопія» Віслави Шимборської:
"Острів, на якому все поясняється.
Тут ви можна стояти на ґрунті доказів.
Немає інших доріг, крім тієї, якою прийшов.
Кущі аж згинаються відповідями.
Тут росте дерево Вірної Здогадки
З вічно розплетеними гілками.
Сліпуче просте дерево Зрозуміння
біля джерела під назвою Так Ось Воно Як.
Чим далі в ліс, тим ширше відкривається
Долина очевидності.
Якщо є якийсь сумнів, вітер його розвіє.
Луна, непитана, голос бере
і охоче пояснює таємниці світів.
Праворуч знаходиться печера, де лежить сенс.
Ліворуч — озеро Глибокого Переконання.
Правда відривається від дна і злегка випливає до верху.
Над долиною височіє Непохитна Впевненість.
З вершини її розгортається Сутність Речей (...)".
Але останні строфи вірша Шимборської, звичайно, песимістичні:
"Незважаючи на свою чарівність,