ЗМІЙ-ЖЕРЕТІЙ. У-у-у!
Раптом бачить згори:
внизу швидкою річкою поміж стрімких берегів пливе велетенська Риба-ніс із мушлею-баклажкою, притороченою до пояса, махає до нього плавником.
Змій спустився, сів на край скелі.
ЗМІЙ-ЖЕРЕТІЙ. Чого тобі?
РИБА-НІС. В який бік пливти до Рай-країни? Треба її попередити про небезпеку!
ЗМІЙ-ЖЕРЕТІЙ. Не чую, вода шумить, – кричить Змій.
Тому Риба-ніс випливає поверх води.
РИБА-НІС. Куди, питаю...
не встигла запитати вона, як змій її спритно уштрикнув шаблюкою.
Од чого Рибу-ніс вигнуло дугою.
ЗМІЙ-ЖЕРЕТІЙ. Ото не сунь свого носа, куди не слід. Заклинаю: риба-меч, риба-пилка, риба-молот! А ти була Рибою-носом, станеш же тепер Рибою-мостом. Й тепер по тобі через ріку довіку до мене гості ходитимуть. А я гостей – ой як люблю! Бо серед них трапляються такі смачненькі...
РИБА-НІС (плаче). Я? Рибою-мостом?
Гидко сміючись, Зміюка відлітає.
Картина 14
ОПОВІДАЧ. Ну, гаразд, украв наш Кухар-нюхар царство і став Царем-нюхарем. А чи легко такому злодюжці царювати? Ох, нелегка це справа...
В царському палаці Цар-нюхар намагається щосили читати «Велесову книгу».
ЦАР-НЮХАР. Погана книжка. Чому? Тому, що всі книжки погані. Чому? Тому, що я ж читати не вмію.
Тре очі, поволі засинає.
З’являється Конячий міністр, доповідає Цареві:
КОНЯЧИЙ МІНІСТР. Велика радісна новина: потужність кожної нашої коняки я особисто збільшив до двох з половиною кінських сил...
Цар на троні прокинувся і знову почав жувати ковбасу.
ЦАР-НЮХАР. Годі, годі... Знаю я твої коні та їхню потужність.. Єдино можу сказати, що вони в тебе набагато чистіші стали.
КОНЯЧИЙ МІНІСТР. Я готовий. Може переіменуєте мене з конячого міністра в конячо-кобилячого? Вже хваліть.
ЦАР-НЮХАР. Та не тебе, а отого сироту. Через нього моя улюблена коняча ковбаска-сервелат чистішою стала. Ну, ходімо, показуй роботу.
Бух!
Зазнавши стусана від Царя, Кобилячий Міністр отямився посеред стайні.
Картина 15
ОПОВІДАЧ. Якщо ти конячий міністр, то місце твоє де? Вірно, не в царському палаці, а в стайні, межи коней. Якщо вони, звісно, ще там є.
КОНЯЧИЙ МІНІСТР. Ой, зуби мої, зуби...