Думаєте, я не шкодував, що не залишився в минулому? Ха! Ночами мені снився подих духмяного вітру… Та й досі сниться.
Я вчуся на історика, на бюджетному. Мені пощастило, інакше мама не потягнула б мій університет. Іноді ходжу до рольовиків на тусовки, але вже без колишнього завзяття.
Оберег мій дослідили знаючі люди і датували його десятим століттям. Я знайшов в книжках і його назву — «Рука Світовида» Вояцький символ, більше характерний для західних слов’ян. Можливо, він дістався Ратимеру від батька — Острів бо для язичників завжди був місцем паломництва
Чи ночував я на тій галявині ще? І не один раз. Та жодного разу не побачив навіть тіні. Лише дуби гудуть, як і гуділи… І мимоволі згадуються рядки з книги великого англійця:
«З Срібної Гавані в море останні пішли кораблі…
Я залишився по волі, чому ж так сумно мені?»
К і н е ц ь