Рина зробила знак матері, щоб та негайно вийшла.
Мати вийшла.
Рина до брата:
— Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга — Уля Розсоха.
Уля самими губами:
— Розсохина.
Рина з натиском:
— Розсоха.
Мокій незграбно подав руку:
— Гм...
Рина
— На хвильку, Моко. Улі страшенно вподобалось українське слово — бразо́лійний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма?
Мокій хмуро, недовірливо:
— Бразолі́йний, ти хочеш сказати?
Рина до Улі:
— Як, Улю?.. Ах, так! Бразолі́йний! Бразолі́йний!
Мокій уважніше подивився на Улю. Кахикнув.
Тоді глухо:
— Бразолі́йний — темно-синій (До сестри). Більш нічого? (Взявся йти).
Рина до Улі:
— Бразолійний — темно-синій, розумієш, Улю?! (До брата). Уля каже, що воно звучне таке, свіже — бразолійний. Бразолійний.
Мокій до Улі. Стримано:
— Ви де чули чи вичитали це слово?
Уля розгубилась:
— Я?.. Я не зна... Воно мені просто взяло і вподобалось...
Рина перехопила:
— Улі ще одне подобалось слово... (До Улі). Яке ще тобі подобалося слово? Здається... ну, як? «Бринить» ти казала?
Уля
— «Бринить».
Рина