Концерт пам’яті янгола: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він сказав це твердо. Щирість абата заспокоїла Марі, однак настрій було зіпсовано остаточно — достоту суп, що продовжує кипіти навіть коли вимкнули вогонь під казанком.

— Отче, гадаю, вам відомо, хто така ця Іветта?

— Що ви хочете цим сказати?

— Це тутешня проститутка. Сподіваюся, вона від вас цього не приховала?

— Вона від мене нічого не приховала. Так, вона справді велика грішниця. Чому, скажіть на милість, я приділив їй стільки часу?

— Вас захопили її гріхи?

— Зовсім ні. Хіба я тут не для того, щоби лікувати стражденні душі? До речі, це досить дивно: темним душам доводиться віддавати сили значно більше, ніж світлим.

Від цих слів Марі мало не знепритомніла. Он як?! То абат Ґабріель більше присвячує себе лікуванню пороків, аніж плеканню чеснот? І чому вона раніше про це не подумала!

— Отче, приймете в мене сповідь?

І вони увійшли до навощеної дерев’яної будки. Від юнака Марі відділяла лише тонка решітка, тож Морестьє здавалося, що вона торкається абата вустами.

— Чи відомо вам, отче, що кілька років тому мене звинувачували у вбивствах чоловіків?

— Мені це відомо, сестро.

— Обвинувачування стверджувало, буцімто я отруїла трьох своїх чоловіків і позбулася четвертого, що нібито був мені за коханця...

— Так, я знаю про ваш хресний шлях. Знаю також, що земне правосуддя вас виправдало.

— Тоді вам має бути зрозумілим, чому відтоді я зневажаю правосуддя людей.

— Щось я не вловлюю...

— Я боюся лише правосуддя Божого.

— І маєте рацію, сестро.

— Бо якщо для людей я нині невинувата, то перед Господом я стою, вкрита гріхами.

— Звісна річ. Як і всі ми.

— Авжеж, але не настільки...

Вона нахилилася до решітки і прошепотіла:

— Я їх убила.

— Кого?

— Своїх чоловіків.

— Господи милостивий!

— А ще свого коханця, Руді.

— Бідолашна душа...

І вона із похмурою радістю додала:

— А ще його коханку Ольгу, оту росіянку! Будете сміятися, та в цьому мене не звинувачували, адже її зникнення ніхто не помітив. Нікому не бракувало цієї гадюки!