Боснійські драми: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

В інших місцях матері повбивали своїх дітей або кинулися в річку і потонули разом із ними, щоб їх не охрестили силою. Тільки кілька євреїв погодилися охреститися, але й вони пізніше вкоротили собі віку через сором.

Що стосується лицарів та всіх інших, які нас мучили — нехай їхні імена будуть стерті з лиця Землі.

Вони зникли в напрямку Сходу. Щиро сподіваюся, що вже ніколи їх не побачу.

Нехай Бог не допустить, щоб вони ще колись стали ногою на цю землю. В наступні тисячу років. До кінця часів.

НЕДІЛЬНИЙ РАНОК У НЮРНБЕРЗІ

Наші церкви переповнені, як і наші серця. Ми всі в очікуванні великих подій. Німеччина омолоджується і очищається від усілякої скверни. Цього ще багато хто не розуміє. Але всі ми прийшли, щоб послухати слова улюбленого єпископа, який вже багато разів зумів підбадьорити нашу громаду.

ЄПИСКОП: Найщиріше прошу тих, хто сповідує віру Мойсеєву, вийти з церкви!

У церкві запанувала мертва тиша.

ЄПИСКОП (голосніше): Прошу всіх, хто сповідує віру Мойсеєву, негайно залишити це місце!

Ніхто не рухається.

ЄПИСКОП: Всі жиди — геть! `raus! Sofort!

Ісус Христос зійшов із хреста і залишив церкву.

BREAKING NEWS

Сповнені рішучості йти до кінця, аж поки ворог не дасть ясного знаку, що приймає наші умови і повністю скоряється нашій переможній волі, ми, Ремон ІV де Сен-Жиль, потім Ремон де Ожиль, як капелан його війська, і П’єр Пустельник від імені пілігримів, вирішуємо посилити тиск у всіх секторах наступу.

Бомбардування з наших катапульт триватимуть, доки в святому місті Єрусалимі буде бодай щось, що можна зруйнувати. Ми підготуємо аж три нові вежі з катапультами, які наблизяться до ворога трьома шляхами: один веде до гори Сіон, інший — до північної стіни. Третя, дещо менша, але анітрохи не менш вбивча, вирушить в напрямку північного заходу. Ми бомбардуватимемо військові цілі, розташовані в Місті, як-от: арсенали, цитадель, казарми. Ми вивчимо кожен випадок, коли буде поцілена лікарня, водогін або ринок; наперед висловлюю свій жаль, що лікарні і ринки не будуть вчасно перенесені. Наші вороги — солдати на позиціях. Ми бачимо, як вони бігають по мурах. Їм недовго залишилось. Якщо наші бомби поцілять і в когось, хто солдатом не є, це тому, що ошалілі від страху захисники, обмануті своїми фанатичними вождями, використовують їх як живий щит.

Наші катапульти стрілятимуть удень і вночі, так довго, як це буде потрібно. Вежі, начинені катапультами — останнє слово воєнного мистецтва, і за них ми маємо подякувати допомозі наших генуезьких союзників. У добрій справі всі допоможуть. Тут ідеться не про зіткнення двох армад, а про конфлікт цивілізацій, який ми, сподіваючись на допомогу згори, збираємося щасливо завершити.

Захисники святого міста були останнім часом дещо активніші, хоча перевага західних сил все очевидніша. Захисники намагаються перешкодити нашому просуванню грецьким вогнем та мангонелями. Тому ми вирішуємо захистити наші машини верблюжими та воловими шкурами, які до того ж вимочені в оцті. Таким вежам і таким катапультам, врешті, ніхто ще не зміг протистояти. Крім того, наші інженерні війська, рівних яким немає у всьому світі, підкопують мури святого міста, де тільки можуть, і питання днів, коли та чи інша стіна завалиться сама собою, як будиночок з карт. Наша машина війни працює бездоганно і буде взірцем для всіх інших майбутніх облог в історії.

Всю військову операцію супроводжує і гарячкова дипломатична діяльність, тож з одного до іншого союзницького намету циркулюють численні повідомлення історичної важливості. Захисників міста, попри їхню неймовірну впертість та безглуздий опір, ця діяльність не бере до уваги. І, не знаючи про цю маленьку проблему, вони, по суті, вже всі мертві. Справжнім предметом тієї діяльності є статус міста Єрусалима і майбутнє Єрусалимське королівство, яке має підготувати прихід Божого Сина.

Наші хоробрі лицарі, що дивляться на предмет своїх палких бажань, наразі поза досяжністю ворожих списів, адресують уже свою гарячу молитву тому чи іншому гарному будинку, який впав їм у око.

Я, Ремон із Сен-Жиля, та інші офіцери й вельможі з цього чи того світу, які тут зібралися, урочисто заявляємо: у Єрусалимі, коли ми до нього увійдемо, буде роздано все, що можна роздати. Але святе місто Єрусалим ми не ділитимемо ні з ким: він залишиться ЄДИНИМ, НАШИМ і ТІЛЬКИ НАШИМ.

Ми сповнені рішучості захищати його до останньої краплі крові проти смертельної пошесті невірних, яка вже охопила майже половину людства. Ми винищимо цю безбожницьку пошесть нашими катапультами, мангонелями, прицільними обстрілами наших стрільців, технічною перевагою наших хоробрих інженерних військ. До безумовного складення зброї всіма невірними на Землі.

Зараз, панове, прошу вас ближче ознайомитися з деталями успіхів наших найновіших бомбардувань.

За останні двадцять чотири години, дякуючи прекрасній погоді, ми обстрілювали: північну стіну в секторі 17, Вежу Давида; влучили у ринок і центр міста.

Дванадцять тисяч піхотинців і тисяча триста одягнутих в лати лицарів чекають, щоб стіна десь ослабла. Сьогодні 14 липня Року Божого 1099-го. Спека пекельна, наша спрага незмірна. Ми, звичайно, знаємо, що катапульти та бойові вежі самі собою не взяли ще жодного міста, але й без них це так само неможливо собі уявити. Але, врешті-решт, солдат і його спис, лицар та його меч мусять довершити справу, щоб вона була виконаною до кінця.

Ми маємо численні і ясні знаки того, що безглузда впертість ворога слабшає.

Побачимося в Єрусалимі!

OMAR PRAYED HERE!

Хроніст розмотує велику шаль з білого шовку.

Року Божого 638-го халіф Умар в’їхав до Єрусалима верхи на білому верблюді. За ним юрмилося його військо, у лахмітті, як і він сам, але дисципліноване. Місто принишкло, чекаючи на перші кроки нового володаря.

Халіф Умар насамперед пообіцяв, що охоронятиме життя своїх нових підданих, як і їхнє майно, і що збереже честь жінок.