ІНЕС: Він упав у купця пупця.
ДЕНІЗ: Що в цьому такого страшного? Це приємно. Пупця купця.
ІНЕС: Потрохи, крок за кроком, і ось маєш: вона входить у моє життя. Що я маю робити?
ДЕНІЗ: Мій теж мертвий. Впав у море. Серце. А твій — у купця пупця.
ІНЕС: Ти цього взагалі не можеш зрозуміти.
ДЕНІЗ: Отже, він вліз до ванни, пупця купця.
ІНЕС: Ні, він упав у купця пупця у Зениці. Зеніца, там де димиться.
ДЕНІЗ: Марка, знаю.
ІНЕС: Стаханов — це ім’я щось вам говорить?
ДЕНІЗ: А, так, звичайно. Стаханов. Російський актор.
ІНЕС: «Ми будуємо комбінат, комбінат будує нас!» І так ми будували одне одного аж до білого жару. Мій чоловік падає у купця пупця і я його отримую назавжди.
Витягає гвинт.
ДЕНІЗ: Впав у лаву?
ІНЕС: Купця пупця.
Деніз тягнеться за гвинтом, Інес відводить руку.
ДЕНІЗ: Де ви його тримаєте? У вазі, в кишені? Мій — в урні, але в заповіті нічого не було про можливе повернення додому. Він повіявся кудись у Бангкок, гадаю, там мій гвинт знайшов собі нову дірку, а тоді його трафило. Ми втратили синів. Ми втратили чоловіків.
ІНЕС: Що ви, власне, хочете від мене? Ми не маємо чим торгувати. Ні, я не можу дати те, що вам треба, і не взяла б нічого від вас. У нас кажуть: за три дні кожен гість протухає. Ось, тут ваші речі, тут ваша скриня, тут усе ще ви, а чому, прошу вас? Що ви зараз маєте з того, як знаєте, що я тримаю чоловіка в кишені. Чи це вас, можливо, заспокоює?
Інес запихає речі Деніз до скрині.
ДЕНІЗ (витягає з валізи скромний капелюшок, потім другий, розкішніший): Як вам подобається оцей?
ІНЕС (нюхаючи флористичний декор на капелюшку): Буде добрий чай! А якщо мене хтось поллє водою?
ДЕНІЗ: Такому капелюшкові і такій пані вклониться на бульварі кожний кавалер.
ІНЕС: У нас квіти тримають у вазі. Ти мене не купиш.
ДЕНІЗ (витягає коробку прального порошку «Persil»): Цей порошок пере все. Какао, піт, кров. Усе, що до тіла входить, усе, що з тіла виходить.
ІНЕС (нюхає): Все? (Підбігає до своєї старої пральної дошки.) Це, дорога моя, пральна дошка марки «Бош». Чудо техніки. Вона вже використала багатьох праль. Мою прабабу, мою бабу, і мене до половини, а на ній нічого з того не видно. (Посипає себе порошком «Persil».) Навіть кров?
ДЕНІЗ: Гарантую. Відмиває кров як малиновий компот. Усе криваве стає білим, пахучим, чистим, новішим за нове.
ІНЕС (нюхає): Це надто гарно пахне як для крові.
ДЕНІЗ: Гарантовано, з правом повернення.
ІНЕС: Наша кров густіша і важче переться. Там у вас на півночі кров рідкіша і менше в’їдається в тканину.
ДЕНІЗ: Я гарантую.
ІНЕС: Чи ви бачили колись розчавленого таргана-прусака? Це зовсім інший колір. Ти така собі бубка-купка. Ти така собі бубочка-швабочка.