Боснійські драми: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

ІНЕС: Забирайся!

ДЕНІЗ: Віддайте мені лише те, що є моїм, що належить мені!

ІНЕС: Котися до своєї Німеччини!

ДЕНІЗ (хорв): Куди? До Німеччини? Deutschland? Чому ви так кричите, пані?

Тут, крім нас із вами, нікого немає. Я приїхала одна. Ви, звичайно, не знаєте, куди всі виїхали?

Інес заперечує.

ДЕНІЗ: До Німеччини!

Зіткнулися дві жінки, дві фурії. Інес замахується серпом.

Тихий, зворушливий спів хлопчика зі скрині.

ДЕНІЗ (сидить у скрині, дивиться на світлину сина і говорить втомленим і байдужим голосом): Бабуся приїхала з далекої країни Боснії. Сідайте, діти, всі в коло, на цей килим. Бабуся приїхала здалеку, з далекої країни Німеччини, з одного килима на інший, і так п’ять разів. Всі у коло!

Зараз ми розпакуємо подарунки.

Деніз витягає з одної коробки скромний капелюшок.

4. У країні гарних марок

ІНЕС (звертаючись до одного гвинта, який вона до того обережно витягнула з викладеної тканиною коробочки, в яких зберігають нагороди): Візьмемо її на квартиру чи кинемо до потоку, разом з тою її скринею? Я бачила в своєму житті коробочки, які грають музику, але це... (показує руками розміри). Якщо я кину її до потоку, як кошеня, хтось там, на півночі, буде про неї питати? Ти завжди замовкаєш, коли найважче. Гість тут — святе, але який вона гість? Вона влізла без запрошення у мою біду. Всі, хто будь-коли приїздили сюди, приїздили грабувати. Вона моєму горю підсовує дзеркало. Звичайно, ти зараз думаєш: «Там, де люди нормальні, дім не тісний». А дім раптом так зменшився.

Збоку, якась тиха і пом’ята, як перелякана миша, починає підкрадатися Деніз, готова у відповідь на якийсь різкіший рух сховатися до скрині. Інес ховає гвинт.

ДЕНІЗ: Не звертайте на мене уваги, пані. Ще від свого розлучення я часто розмовляю з речами. Бувають речі, які чують те, що люди недочувають.

ІНЕС: Отак допоможеш людині на свою голову.

ДЕНІЗ: Ви, пані, самотня. Це відчувається.

ІНЕС: Яка ж вона зараз привітна. А недавно мало очі мені не видряпала. У моєму домі.

ДЕНІЗ (виймає зі скрині весільну сукню): Ви були заміжня, пані? Де ваш чоловік?

ІНЕС: Вона зараз нападе. Потихеньку-полегеньку, «Троянди червоні, таємниці сховані в домі», і ось я вже перед нею як гола. Мій чоловік? Там. Хто б то знав?

ДЕНІЗ: Там? І мій. Втік? (Показує пальцями.)

ІНЕС: Я вже половину розпатякала. Що вам до того?

ДЕНІЗ: Мій відлетів. (Показує махання пташиних крил.)

ІНЕС: Е ні. Мій упав. (Показує.)

ДЕНІЗ: Впав? Він мертвий?

ІНЕС: Він добрий, мертвий чоловік.

ДЕНІЗ: Значить, ти вдова?

ІНЕС: Він упав у купця купця.

ДЕНІЗ: Купця пупця?