ІРОДІЯДА:
Я вже тобі казала — не витріщайся на неї.
ІРОД:
Налийте-но вина. (Принесли вино.) Саломеє, ходи сюди, випий зі мною вина. Вино в мене відмінне. Сам Цезар мені його прислав. Вмочи у вино свої червоні губенята, а потім вже я осушу цю чашу.
САЛОМЕЯ:
Тетрарху, я не хочу пити.
ІРОД:
Ти чуєш, як вона, твоя донька, мені відповідає?
ІРОДІЯДА:
І правильно. Чому ти весь час на неї витріщаєшся?
ІРОД:
Принесіть-но мені стиглих плодів. (Принесли фрукти.) Саломеє, ходи сюди, покуштуй їх зі мною. Я люблю бачити на плоді сліди твоїх маленьких зубів. Відкуси хоча б невеличкий шматочок від цього плоду, а я доїм решту.
САЛОМЕЯ:
Тетрарху, я не голодна.
ІРОД (до Іродіяди):
Отак ти виховала свою доньку.
ІРОДІЯДА:
Ми з донькою — царського роду. А от твій батько був погоничем верблюдів! Та ще й грабіжником!
ІРОД:
Брешеш!
ІРОДІЯДА:
Ти й сам чудово знаєш, що це правда.
ІРОД:
Саломеє, ходи сюди, сядь біля мене. Я дам тобі трон твоєї матері.
САЛОМЕЯ:
Тетрарху, я не стомилася.
ІРОДІЯДА:
Бачиш, якої вона про тебе думки.
ІРОД: