Колиска для кішки: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Якщо так, то це найздоровіший спосіб життя.

— Саме так і є. Маємо дуже низький рівень молодіжної злочинності.

— Чудово!

— Історія Іліума, до речі, вельми цікава.

— Та невже? Дуже цікаво!

— У давні часи він слугував трампліном, так би мовити.

— Трампліном?

— Для переселенців, що прямували на Захід.

— Он як…

— Тут люди забезпечували себе речами, необхідними в дорозі.

— Дуже цікаво!

— Приблизно на тому ж місці, де зараз розташована Дослідна лабораторія, тоді знаходився старий форт. Там тримали злочинців зі всього округу, а також здійснювали публічні страти.

— Отже, злочини й тоді до добра не доводили, як і в наші часи.

— У 1782 році там повісили чоловіка, котрий убив двадцять шість осіб. Мені здається, що було б варто комусь написати книгу про нього. Звали його Джордж Майнор Моуклі. На ешафоті він заспівав. Сам склав пісню заради такої нагоди.

— І про що ж він співав?

— Слова пісні ви можете знайти в Історичному товаристві, якщо це вас справді зацікавило.

— Ні, я тільки хотів уточнити її загальний зміст.

— Загальний зміст такий, що він ні про що не шкодує.

— Бувають же такі люди!

— Ви лише подумайте! — сказав доктор Брид. — Мати двадцять шість смертей на своєму сумлінні!

— Аж голова йде обертом, — сказав я.

14 Коли в автомобілях були кришталеві вазочки

Моя важка голова хитнулась на затерплій шиї: колеса блискучого «Лінкольна» доктора Брида знов зіштовхнулись із трамвайними рейками.

Я спитав Брида, скільки людей намагаються дістатись Загальної сталеплавильної компанії кожного ранку о восьмій годині, і він відповів: тридцять тисяч.

Полісмени в жовтих дощовиках стояли на кожному перехресті, їхні руки в білих рукавичках рухались усупереч вказівкам світлофорів.

А світлофори, яскраві привиди серед сльоти, вели далі свою нікчемну гру, підказуючи автомобільному льодянику, що робити. Зелений — рухатись. Червоний — стояти. Жовтий — бути готовими до змін, уважними.

Доктор Брид сказав мені, що Гоніккер замолоду одного ранку просто кинув свою машину в потоці іліумського транспорту.

— Полісмени мусили виявити причину затримки, і вони знайшли Феліксову машину в самій середині потоку: двигун працював, у попільничці лежав недопалок сигари, свіжі квіти у вазочках…

— У вазочках?

— Це був «Мармон», розміром із невеличкий паровоз. На облямівці дверцят були прикріплені кришталеві вазочки, і Феліксова дружина щоранку ставила в них свіжі квіти. Ось ця машина й застрягла посередині транспортного потоку.