Крук та Чорний Метелик. Голос давніх сновидінь: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ноги відмовилися тримати мене, і я без сил опустилася на землю. Хотілося плакати. На обличчях супутників застигла скорбота.

Чародій у чорному опустився поруч з Седіном і трохи підняв його голову.

— Важко, коли вмирають молоді, — сумно зітхнув Галдор, присівши на землю за моєю спиною. — Шкода хлопця. Ти, здається, подружилася з ним?

Я лише й змогла, що кивнути.

— Вони що, були знайомі? — запитала я у вогняного чарівника, вказавши поглядом на Седіна та чародія з чорним поясом, який схилився над іще живим хлопцем.

— Ні, здається, вони раніше не зустрічалися. Та й тут, у каравані, не розмовляли.

— То чому він...

— А ти не знаєш?

— Не знаю чого?

— Це ж Ларгус Агердон, голова круків. Хіба Каріл нічого не розповідав про них?

— Ні...

— Дивно, а мав би. Що ж, візьму це на себе. Круки — особливі чарівники. Для нас, магів стихій, джерелом сили є енергія землі, води, вогню або повітря. А круки творять заклинання, використовуючи енергію, яку отримують з останнього подиху людини, що помирає.

Вистачило частки секунди, щоб моєю спиною пробігли мурашки. То ось хто він такий! Від усвідомлення того, що подібні речі відбуваються в цьому світі, всередині стало дуже холодно, а душі захотілося сховатися в темний куточок. Згадалися всі недомовки Каріла — очевидно він не хотів, щоб я дізналася про це зараз.

— Спокійніше, Алісо. Я бачу, ти сама від страху помреш. Може, мені не продовжувати?

— Ні, розповідайте, — прошепотіла я, не відводячи погляду від крука.

— Добре, як скажеш. Ніхто не знає, як і чому з’явилися круки. Але вони особливі вже тим, що їхнє джерело сили не просто набагато могутніше, а ще й необмежене. Якщо маги стихій здатні увібрати силу тільки до певної межі, то крук отримає стільки енергії, скільки збере останніх подихів. У середньостатистичного крука, як правило, приблизно в сто разів більше сили, ніж у мага стихій. А Ларгус, певно, найсильніший із них, і не лише за кількістю енергії, а й за силою чарів.

— Як йому це вдалося?

— Що?

— Стати головою круків у такому юному віці.

— Не в такому й юному. Алісо, Агердонові вже добряче за тридцять.

— Скільки? Та я б йому навіть двадцяти семи не дала!

— Круки, що давно успадкували силу, зазвичай здаються на два-три десятиліття молодшими, ніж насправді, і настільки ж довше живуть. Це ще одна з їхніх особливостей: поглинаючи чужу смерть, вони віддаляють наближення власної. Круки тримаються окремою Гільдією, яка перебуває в місті Адамарей.

— Адамарей... — машинально прошепотіла я. Ось про що тоді обмовився Каріл...

— Вони ніколи не розкривають особливостей свого ремесла, — продовжував вогняний чарівник. — Тому ми можемо тільки здогадуватися, як вони відчувають наближення чиєїсь смерті і які в них ритуали тощо.

— Скільки ж таких в Ануарі?

— Рівно сто.

— Чому вони не наберуть до своїх лав більше? Таких що, мало народжується?

— Круком неможливо народитися, ним можна лише стати. А єдиний спосіб перетворитися з мага стихій на крука — прийняти передсмертний подих крука. Тому вони завжди тягають за собою своїх учнів і бережуть їхні життя, наче зіницю ока. Якщо не буде кому прийняти останній подих крука, а разом із ним і всю накопичену силу, дар пропаде безслідно, і в світі навіки стане одним круком менше.

— То ось хто той хлопець у темно-сірому... Він — учень?

— Так, круки дуже ретельно їх добирають. Уяви, що могло б статися, якби ця сила потрапила жадібному до влади егоїстові, який ладен заради своєї мети йти по трупах, які ще й будуть його підживлювати.