Молоко з медом: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— На жаль, у нього пронос, — сказав Адам, і всі зрозуміли, що мова йде про Кая, а Лінка навіть інстинктивно сахнулася вбік.

— Уже ні, — заперечив Кай. — Він був, бо дідусь наказував мені їсти старий курячий набір. А я казав, що це гидота.

Лінка вибухнула сміхом.

— Курячий набір? — запитала здивовано мама, намагаючись одночасно витерти хусточкою Каєві носа. Хлопчик виривався, він це ненавидів.

— Ми купили курку на суп, і на упаковці було написано: курячий набір, — пояснив Адам. — Але він зовсім не був старим.

— Мене нудило в машині, бо тато дав мені лише суху булку, і вона стала мені колом у шлунку. А я хотів піти до KFC.

— Я дав йому булку з маслом, бо в нього був пронос, — відповів Адам і зітхнув. — Може, змінимо тему? — додав він. — Бо зараз мене самого… Від таких розмов.

— Температури він не має, — зауважила мама.

— Певне, що ні, а чого б я її мав? — здивувався хлопець і гукнув пса, який підсковзнувся на килимку й розгавкався, аж у вухах лящало.

Що ж, Лінка знала, що хай там як, а нудьгувати їй тепер не доведеться.

Невдовзі виявилося, що їй доведеться не лише забути про святий спокій, а й про можливість усамітнитися, бо Кай цим анітрохи не переймався. Вона саме роздяглася, щоб раніше прийняти душ, бо почувалася страшенно втомленою. Аж раптом Кай ускочив до ванної. Вона спробувала затулитися одягом, але він виявився швидшим.

— Яка ти товста! — сказав брат, а Лінка заціпеніла. Невже це так помітно?

— Я піцу їла, — відповіла вона. — Багато піци.

— Ага, — відказав той і продовжував на неї витріщатися. І лише коли Лінка оговталася, то виштовхала його з ванної. Вона сподівалася, що він ні з ким не поділився своїми спостереженнями. Ретельно зачинила двері й глянула на себе в дзеркалі. Невже щось уже помітно? Невже це можливо?

Дівчата на форумах говорили, що впродовж перших трьох місяців нічого не видно, але інші стверджували, що це стосується лише пухкеньких, а в худих живіт помітний раніше. А вона ж завжди була худою. Блін! Розлючена Лінка стала під душ, а тоді переодяглася в спортивний костюм. У двері постукали, і вона відчинила.

— У тебе прокладок немає? — прошепотіла мама. — Мої закінчилися.

Лінка відчула, що червоніє. Прокладок? Справді, мабуть, вона їх має, старі й пожмакані. Бо ж сама ними досить давно не користувалася.

— Зараз гляну в кімнаті, — відповіла вона й швидко вийшла з ванної, щоб мама не помітила її зніяковіння. На щастя, та ніколи не була занадто спостережливою. Лінка знайшла кілька прокладок і тицьнула мамі. Вона сподівалася, що вже не здається такою червоною. Від усього цього їй аж недобре зробилося. Лінка сказала Каєві, що їла піцу, але насправді нічого не їла, бо вони з мамою були такі зайняті приготуваннями до приїзду хлопців, що забули про обід. Мама пообіцяла приготувати щось смачненьке на вечерю, питання тільки, чи зможе вона це їсти.

— Я хотіла приготувати в сухарях, щоб було, як у KFC, та якщо в Кая розлад шлунка, то вирішила потушкувати, — сказала мама, поставивши на стіл миску з тушкованим м’ясом. — Тут тільки морква й трішки сметани.

Кай здавався геть розчарованим.

— Мамо! Та немає в мене жодних проблем зі шлунком!

— Якщо завтра будеш здоровий, то я тебе навіть до KFC візьму.

Кай заспокоївся й почав дзьобати моркву.

Невідомо чому, та Лінка відчула, що страва смердить. Нічого не вдієш, таке тепер з нею траплялося, і це геть не залежало від свіжості страви й уміння кухаря. З іншого боку вона знала, що мусить їсти, заради себе й дитини, і приготована мамою їжа точно корисна. Але їй не хотілося цієї позбавленої смаку страви. Вона поклала ложку м’яса із соусом до рота й раптом відчула, що шлунок підкочується їй до горла. Ледве встигла до туалету. Спустила воду, але всі й так почули, як її нудило. Лінка старанно почистила зуби й повернулася до столу.

— Як ти почуваєшся? — стурбовано спитала мама.

— Уже краще. Я… мені недобре. Я нічого не їстиму.

— Бачиш, це таки вірус, — звернулася мати до Адама. — Я ж казала. А в нас є «Стоперан» про всяк випадок?

— Це не вірус! Вона обжерлася піцою! Тому й така товста й тепер ригає, — переконано заявив Кай. — Я теж ригаю, коли об’їмся.

— Каю, припини! — вигукнула мама. — Що це все значить?

Адам утупився в телефон. Він вочевидь уже був ситий родинним життям по зав’язку.