Ми проти вас: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Ось і ти, нарешті! Ну? Був час усе обдумати? Берешся за роботу? — одразу ж запитує Річард Тео.

У дверях стоїть Цаккель, в кишені ця особа має аркуш зі сформованою командою, але відповідь звучить настільки апатично, що складно зрозуміти — це через відсутність ентузіазму до запропонованої роботи чи до життя загалом:

— Коли ти мені зателефонував, то пропонував посаду тренера основної команди «Бйорнстад-Хокей». Але цей клуб скоро збанкрутує. А якщо й не збанкрутує, то тренер у нього вже є. А якщо й нема, то ти все-таки політик, а не спортивний директор. Якщо я не надто помиляюся в демократичній системі, ти можеш запропонувати мені роботу тренера з таким самим успіхом, як і радити купити єдинорога.

— І все ж ти тут, — самовпевнено констатує Річард Тео.

— А мені страшенно подобаються єдинороги, — зізнається Цаккель таким тоном, що неможливо визначити, був то жарт чи ні.

Тео схиляє голову набік.

— Хочеш кави?

— Я не п’ю кави. І взагалі не люблю гарячих напоїв.

Тео смикається, ніби мусить ухилитися від пожбуреного в нього ножа.

— Не п’єш КАВИ? Складно ж тобі буде в цьому місті!

— У цьому питанні ваше місто нічим не відрізняється від інших, — відповідає Цаккель.

Тео хихоче, кудкудакаючи.

— Цікава ж ти особа, Цаккель.

— Мені вже це казали.

Тео плескає долонями по стільниці й жваво встає з крісла.

— Мені подобається! Журналістам теж сподобається! Посада тренера твоя, а спортивним директором «Бйорнстад-Хокею» я сам займуся. З нетерпінням очікую на нашу співпрацю.

Тео має такий вигляд, ніби збирається «дати п’ять». Цаккель усією своєю поставою показує, що цього не станеться.

— Я щиро сподіваюся, що в нас із тобою ніколи не буде ніякої «співпраці». Я тут для того, щоб займатися хокеєм, а не політикою.

Тео радісно сплескує руками.

— Я ненавиджу хокей, можеш забрати його собі!

Цаккель запихає руки в кишені спортивної куртки.

— Як на людину, яка ненавидить хокей, ти занадто ним переймаєшся.

Очі Тео звужуються від вдоволення.

— Це все тому, Цаккель, що поки всі біжать в одному напрямку, я рушаю в протилежний бік. Так я перемагаю.

10

У вікнах адвокатської агенції темно, за винятком одного кабінету. Там працює Міра Андерссон, а її колега розляглася на двох фотелях і шукає в ноутбуці чартерні рейси.

— Чартер? Ти ж узагалі не любиш періоду відпусток, — нагадує Міра.

Колега потягується, ніби кішка, яка накапостила.

— Ну так, не люблю. Але ж, Міро, не показувати таке тіло в бікіні хоч раз на рік — це просто злочин проти людяності!

Міра заходиться сміхом. Господи, колега ще може так легко її розсмішити. Добре мати таку подругу.