Цивілізація статусу: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Чотириста другий згадав своє видіння про вбиту людину. Це був сон чи спогад?

У відчаї він звернувся до охоронця:

— У чому мене звинувачують? Що я зробив?

— Ви про це дізнаєтесь, — сказав охоронець.

— Коли?

— Після приземлення, — сказав охоронець, — наразі готуйтеся до зборів.

Охоронець пішов. Чотириста другий сів на ліжко і спробував поміркувати. Він дещо таки дізнався. Він у в'язниці, і в'язниця має приземлитись. Що це все означає? Чому в'язниця повинна приземлитися? І що це ще за збори?

Чотириста другий досить плутано сприймав все, що сталося далі. Невідомо, скільки минуло часу. Він сидів на своєму ліжку, намагаючись зібрати до купи відомі йому факти про себе. Йому здалось, що почувся дзвінок. А потім двері його кімнати розчахнулись.

Що відбувається? Що це означає? Чотириста другий підійшов до дверей і визирнув у коридор. Він був дуже схвильований, але не хотів залишати кімнату без дозволу охорони. Прийшов охоронець.

— Все гаразд, — сказав охоронець, — вам нічого не загрожує. Ідіть прямо коридором.

Охоронець злегка підштовхнув його. Чотириста другий пішов. Він бачив, як відкриваються двері інших камер, інші люди виходять у коридор. Спочатку це нагадувало вузенький струмочок, але чим далі вони йшли, тим більше і більше чоловіків скупчувалося у проході. Майже всі виглядали збентежено, ніхто не розмовляв. Лише охоронці одноманітно вигукували:

— Рухайтесь далі, продовжуйте рухатись вперед.

Вони дістались великої круглої зали. Роззи-рнувшись, Чотириста другий побачив вздовж стін балкон, на якому через кожні кілька кроків стояли озброєні охоронці. Їх присутність видавалася тут непотрібною — цей натовп збентежених чоловіків і наміру не мав влаштовувати бунт. Чотириста другий подумав, що присутність тут похмурих охоронців має символічне значення. Вони найкраще нагадували щойно пробудженим чоловікам важливий факт їхнього життя — те, що вони були в'язнями.

Через кілька хвилин на балкон вийшов чоловік у темному однострої.

Він підняв руку, закликаючи до уваги, хоча в'язні й без того, не змигнувши оком, спостерігали за ним. Хоча біля нього не було видимих засобів для підсилення звуку, його голос гучно прогримів через всю залу.

— Розмова піде про індоктринацію, — сказав він, — слухайте уважно і намагайтеся засвоїти те, що я вам казатиму. Ці факти є дуже важливими для вашого існування.

В'язні не зводили з нього очей. Доповідач продовжував:

— Все, що ви наразі маєте — це та остання година, відколи ви прокинулись у ваших камерах. Ви зрозуміли, що не можете згадати ваше колишнє життя — навіть ваші імена. Все, що у вас є, — це мізерний набір загальних знань, достатній, щоб підтримувати контакт із реальністю. Я не додам багато до того, що вам відомо. Усі ви, перебуваючи на Землі, були злісними і розпусними злочинцями, людьми найгіршого ґатунку, які втратили будь-яке право вважатися громадянами Держави. У менш освічені часи вас було б страчено. У наш час вас депортували.

Доповідач простягнув руки, щоб заспокоїти гомін, який промайнув аудиторією. Він вів далі:

— Ви всі — злочинці. І вас об'єднує одне — нездатність дотримуватися основних обов'язкових правил людського суспільства. Ці правила необхідні цивілізації для її функціонування. Порушуючи їх, ви вчинили злочини проти всього людства. Тому людство відкидає вас. Ви створювали перешкоди нормальній діяльності цивілізованого суспільства, і вас відправили у світ, де панують люди вашого штибу. Тут ви можете складати свої власні правила і помирати за ними. Ось це і є саме та свобода, якої ви прагнули, — недолуга і руйнівна свобода росту ракових клітин.

Доповідач витер лоба і щиро поглянув на в'язнів.

— Але може статись, — промовив він, — що для когось із вас можлива реабілітація. Омега, планета, до якої ми прямуємо, — це ваша планета, місце, яким повністю керують в'язні. Це світ, де ви могли б почати заново, без упереджень щодо вас, із чистого аркушу! Ваше минуле життя забуте. Не намагайтеся його згадати. Такі спогади лише стимулювали б ваші злочинні нахили. Будемо вважати, що ви народилися знову у момент пробудження у ваших камерах.

Неквапні, розмірені слова промовця мали якусь гіпнотичну властивість. Чотириста другий прислухався, його блукаючий погляд зупинився на блідому чолі оратора.

— У новому світі, — говорив той, — ви відроджуєтесь наново, але з необхідним усвідомленням свого гріха. Без цього ви не змогли б боротися із злом, притаманним вашим особистостям. Пам'ятайте це. Пам'ятайте, що неможливою є втеча, і не існує для вас вороття. Сторожові кораблі, оснащені новітньою лазерною зброєю, патрулюють небо Омеги вдень і вночі. Ці кораблі покликані знищити все, що підніметься більш ніж на п'ятсот футів над поверхнею планети — нездоланний бар'єр, який жоден в'язень не зможе обминути. Візьміть до уваги ці факти. Вони складають правила, які повинні керувати вашим життям. Поміркуйте над тим, що я сказав. А тепер приготуйтесь до посадки.

Доповідач вийшов. Якийсь час в'язні просто дивилися на те місце, де він щойно стояв. Потім виник невпевнений гомін, який за мить стих. Чоловікам не було про що розмовляти. В'язням, які не пам'ятали свого минулого, не було на чому ґрунтувати роздуми про своє майбутнє. Вони не могли обмінюватись особистим досвідом, якого наразі у них не було.

Чоловіки, які занадто довго перебували в самоті ув'язнення, сиділи мовчки. Сторожа на балконі стояла як статуї, відсторонені і безликі. Раптом потужне двигтіння струснуло підлогу зали кількома хвилями. Потім воно змінилося незначною вібрацією. Чотириста другий відчув, немов невидима вага почала тиснути на голову і плечі.

Голос із гучномовця вигукнув:

— Увага! Корабель щойно приземлився на Омезі. Незабаром почнемо висаджуватись.

Останні хвилі вібрації згасли, підлога під ногами злегка похитувалась.

В'язнів, все ще так само мовчазних і запаморочених, вишикували у довгу колону і вивели із зали. У супроводі охоронців вони попростували нескінченним коридором. Чотириста другий таким чином отримав певне уявлення про розміри корабля.