22. Юпітер, за переказом, проникнув до Данаї у вигляді золотого дощу, після чого вона народила Персея.
118
13. Нащадок Даная — Персей. Йдеться про його перемогу над горгоною Медузою.
119
16. Церерин засів. — Церера подарувала своєму вихованцеві Тріптолему зерна пшениці та запряжену драконами колісницю, щоб той навчив людей хліборобства.
120
26-53. Інах та інші названі тут постаті — річкові боги, які закохались у німф і смертних жінок. Про боротьбу Ахелоя з Гераклом — у «Метаморфозах» (IX, 1—97). Ідейський Лаомедонт — троянський володар, від якого походив Еней, батько Ілії.
121
13. Цикута — отрута з соку однойменної рослини (цикута, наш болиголов).
122
41. Нестор — володар Пілосу, найстарший серед греків під Троєю.
123
61-62. Фемій — співець, про якого розповідається в «Одіссеї» (І, 154, 337 та ін.). Тамір — фракійський співець, що вступив у змагання з Музами; ті перемогли й покарали його сліпотою.
124
79. Вовну… проколола… — йдеться про т. зв. симпатичну магію: чаклунка проколювала «ляльку» — вовняну подобу того, кому хотіла зашкодити.
125
9. Доробившись… статку… — тобто необхідного майна, щоб домогтися вершницького стану.
126
15-16. Золотий перстень на лівій руці — знак вершника.
127
30. Став він дощем золотим. — Йдеться про Данаю.
128
35. Сатурн — батько Юпітера, міфічний володар Італії (у греків — Кронос); вірили, що за його часів на землі був «золотий вік».
129
51-52. Квірін — староіталійське божество; згодом його ототожнювали з родоначальником римлян — Марсом. Далі — божества, що первісно були смертними. Алкід — Геракл.
130
Елегію написано на смерть Альбія Тібулла, що помер у 19 р. до н. е. Частково (вірші 1 — 42) цей твір переклав також М. Зеров.
131
4. В лад із журбою… — елегія («жалобна пісня») спочатку була пов’язана з похоронним оплакуванням.
132