— То чи є сенс в тому, щоби віддавати себе?
— Не знаю. А чому сенсом обов’язково має бути щастя?
— Це приємно.
— Так.
Мама казала, що зазвичай водій одвертає кермо так, щоб удар прийшовся не в нього. Так велять інстинкти. Тато не встиг. Ніби почав, але зупинився чогось, завмер на півшляху, міцно стискаючи кермо. Чи справді не встиг? Інстинкти — це наша доля, те, що не належить нам й від нас не залежить.
Мені здається, що хтось тоді мав піти. Одній душі судилося відлетіти кудись у невідоме. І хоч як міцно стискати кулаки, із цим нічого не вдієш. Приймаю це, та не буду приймати всього іншого.
Я все одно розмовлятиму з тобою.
— Марино, ти вже заснула? — тихо, немов ніжна хвиля, що накочується на берег, прошепотів мамин голос.
— Ні, мамо, я просто лежу з заплющеними очима і думаю про…