Коли час лише починався: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Куїглі. Правда це чи ні - ніхто до пуття не знав; але так чи інакше ця історія як найкраще

демонструвала парадоксальність мандрівки у часі. А історія свідчила, що професора Куїглі,

великого шанувальника Колріджа, багато років мучила цікавість - хто був той таємничий

незнайомець, що з'явився в 1797 році на фермі Недер Стоуі в англійському графстві

Сомерсетшир і перешкодив Колріджу записати до кінця поему, яку він тільки що склав під

час сну. Гість просидів цілу годину і потім Колрідж так і не зміг пригадати решту поеми. В

результаті "Кубла Хан" так і не був завершений. З часом цікавість, що мучила професора

Куїглі, стала нестерпною, він більше не міг жити без відповіді і звернувся до Бюро мандрівок

в часі з проханням дозволити йому відправитися у той час і в те місце, щоб все з'ясувати.

Прохання його задовольнили, і він без коливань виклав більшу частину своїх заощаджень на

сплату за мандрівку в той ранок. Опинившись поблизу ферми, він причаївся в кущах і почав

спостерігати за вхідними дверима. Ніхто не йшов; нарешті він, згораючи від нетерпіння, сам

підійшов до дверей і постукав. Колрідж відкрив двері і запросив професора увійти, але

кинутого їм злісного погляду професор не міг забути до кінця своїх днів.

Пригадавши цю історію, Карпентер усміхнувся. Втім, особливо сміятися з цього

приводу не доводилося: те, що відбулося з професором Куїглі, цілком могло трапитися і з

ним. Подобалося йому це чи ні, але було абсолютно не виключено, що викопні рештки, чиїм

походженням він зайнявся за дорученням Північноамериканського палеонтологічного

товариства (ПАТО) і з цією метою відправився в мезозойську еру, виявляться його власними.

Та він відігнав від себе цю думку. По-перше, як тільки стане зовсім тяжко, йому

потрібно буде всього лише зв'язатися зі своїми помічниками - міс Сендз і Пітером

Детрайтесом, і вони миттєво з'являться до нього на допомогу на тераподі Едіт або на якомусь

іншому ящуроході з арсеналу ПАТО. А по-друге, йому вже відомо, що в крейдяному періоді

орудують прибульці. Значить, він не єдиний, кому загрожує небезпека перетворитися на ті

сами рештки. І в будь-якому випадку сушити голову над всім цим безглуздо: адже те, чому

призначено було трапитися, трапилося, і тут вже нічого не поробиш...

Скіп вибрався з каюти і перегнувся через спинку водійського сидіння. - Марсі просила

передати вам бутерброд і пляшку лимонаду, містере Карпентер, - сказав він, протягуючи те і

інше.- Можна мені посидіти з вами, сер? - Звичайно, - відповів Карпентер і посунувся.

Хлопчик переліз через спинку і зісковзнув на сидіння. І тут же ззаду просунулася ще