— Шикуйся! Душа й рука Сіркова з нами!.. Пішли!.. За мною — гайда!..— гукали майже століття отамани до січового товариства, ведучи його в бій за визволення краю й люду. Незмінно несло козацтво шану своєму неперевершеному характерникові, кошовому отаманові, щоліта відвідуючи його могилу під гирлом Чортомлика, на пагорбі, обсадженому шовковицями, вишнями й стуракинями-тополями, обкладаючи польовими квітами брилу-плиту, на якій зоднобіч була вибита парсуна розп'ятого Христа, а з другого — напис: «Року Божого 1680-го, серпня, 4-го дня. В пам'ять праведному со похвалами мнозіми!»
Черкаси
1967—1977 рр.