MoreKnig.org

Пaн Xaлявcький: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Квітка-Основ’яненко Григорій



Шрифт:

Петрусь, як тільки пролунав крик парубків, додержуючись намов геройського духу свого, хотів був бігти, та, як ніжний брат, бачачи в біді Павлуся, кинувся одчайдушно на купу лиходіїв, вирвав його з їхніх рук, приймаючи й на себе багато вдарів, і, набравшись духу хоробрості та безстрашності, кинувся щодуж навтьоки. Шановний наставник, розпалюваний тим же духом мужності, біг разом з ним. Павлусь теж кинувся був по слідах хоробрих, та через те що був кволий, а до того ж ще й одтарабанений добряче, ніяк не міг бігти за героями. Та що значить розум, талант, винахідливість, творчість! Сії дари й у найнебезпечнішому розпучливому становищі врятовують з біди людину, обдаровану ними. З такими талантами Павлусь у критичну хвилину добрав розуму й учинив на свій порятунок таку хитрість, чи не найславетнішу за всі попередні його, та… леле!.. і останню!.. Зібравши останок сил, він догнав реверендисима, що біг попереду, підскочив і ухопився йому за шию, а ногами обплів його і таким способом розташувався на хребті наставника свого, як на коні або верблюді, дуже спокійно. Доміне Галушкинський хоч як силкувався звільнитися від вершника, та ніяк не міг, перебуваючи в стані потреби тікати від розлютованих парубків, котрі не переставали переслідувати втікачів і щедро частували стусанами Петруся й самого реверендисима з ношею його.

Побиті, налякані, змерзлі герої мої ледве могли доплентатися додому; а бідного Павлуся, люто побитого по чуйному місцю, ледве могли зняти з хребта наставника й тут же поклали в постіль.

Батенько, дізнавшись про нічну прояву, вчинили вельми розсудливо. Поперше, потерпілим дали по великій чарці горілки з перцем, щоб зігрілося тіло й виправився шлунок, зіпсутий через усе те, що довелося зазнати, наказали лягти в постіль і вкутатися, щоб спітніти. Спосіб цей дуже допоміг: герої мої до півдня почували себе зовсім дужими й могли знову перетерпіти отаку халепу. Подруге, заходилися вишукувати зухвальців, котрі насмілилися піднести руку на кров їхню в особі Петруся й Павлуся. А що, перебираючи, не знаходили винного, то й наказали всіх парубків до одного, – чи був хто з них, чи не був у експедиції, брав участь у чому чи ні, – зібрати у двір і під наглядом Петруся та під керівництвом шановного, наставника нашого упоратися з ними на свій огляд. Ой, будуть же вони пам'ятати помсту тих, кого образили!..

Батенько мали таку вдачу, а може, й комплекцію, що, зробивши діло, потім уже міркують, чи добре се вони вчинили. Отак і тут. Вони взялися думати – і, не знаю чого, спало їм раптом на думку, що не парубки, вже покарані, а брати та інспектор завинили, чому не вчилися, для чого, бувши відпущені з училища, пішли на вечорниці, чого ніхто їм не доручав. А того батенько й не подумали, що се були свята, празники – яка тут наука? Чи можна робити діло? Треба гуляти, слід веселитися; свята раз на рік бувають; не мучитися ж у такі дні над книжками! Чудні оті старі! Їм як спаде щось на думку, так вони й держаться його, – отак і батенько вчинили тепер: укріпившись на сій думці, стали дратуватися гнівом дедалі більше й більше і придумували, як покарати дітей?

Ото як вони те обмірковували, матінка тим часом, через властиву почуттям і серцю їхньому ніжність, хоч і за нелюбого через його каліцтво сина, та бачачи його, потерпілого дуже, плакали однаково так, як і за мною, пестунчиком своїм, коли б се сталося зо мною. Серце матері – незбагненна річ!..

Оплакавши страдника Павлуся й бачачи, що слізьми нічого не зарадиш, вони заходилися лікувати його і для того покликали сільську знахарку. Жінка в своїй майстерності дуже вправна була! Могла б стати в ряд з луччим німцемлікарем. Вона коли, бувало, скаже, що хворий не видужає, а помре, то якраз так і станеться. А втім, і сама казала, що вона до видужання не мала дару лікувати, хіба що хворий сам собі догадається та й видужає. Звольте ж, що воно вийшло. Ся розумна й досвідчена жінка заходилася зміцняти занепалого вкрай Павлуся. І, признаюся, спосіб її був найближчий до натури. Вона, викупавши його в різних травах, розпареного, наказувала негайно виносити на мороз, поки добряче перемерзне. Знаючи своє діло, вона доводила, що й залізо отаким способом загартовується і від того стає міцніше; та то ж залізо бездушне, а се людина, витвір іншого роду, добріший, отож йому скоріше допоможе. Та, незважаючи на сей та інші отакі способи, Павлусь не дістав полегшення, а знемагав дедалі більше й більше. Така вже, видати, була квола його натура!

Після першого досвіду з Павлусем матінка взялись обмірковувати, від чого то їхні синочки, майже діти ще, – ну що там: Петрусеві 18, Павлусеві 17, а мені 16 літ, – набралися такої охоти ходити на вечорниці, й вирішили: «Се ніхто інший, як Галушка! То він їх усього навчив, чого дітям на їхній не половинний розум ніколи б не спало». З отакими скаргами на інспектора вони хотіли йти до батенька і, як завсіди робили, перше подивилися в дверну шпаринку, що вони роблять і в якій пасії перебувають. А батенько, як я сказав вище, дедалі більше сердячись, кінець кінцем, осатаніли вкрай, а чого – матінка не знали. Відома ж бо їм дуже добре була батенькова комплекція, що в таку годину не підходь до них ніхто: ні правдивий, ні провинний – усім буде одна шана: кулак і лящі. Так ото тому вони й не пішли, а розміркували, що лучче залучити до себе батенька, і для того вдалися до звичайних своїх хитрощів. Голосного плачу батенько терпіти не могли й ще дужче сердилися; та коли матінка плакали тишком і жалісно, тоді батенько, аби тільки побачили, одразу ж розчулювалися й ходили самі вже коло матінки. Видати, в такий час у батенька пробуджувалося кохання, а від того й жаль. Звісно, проживши близько двадцяти літ у безпорочному подружньому житті, вони обоє вже налюбилися й вилюбилися; та все ж, бачачи скорботу близької особи, пробуджується якесь особливе почуття, наче любовний спогад, і породжує вже самий тільки жаль. Я се тепер зазнаю на собі.

Так ото матінка, за звичаєм, і стали в сусідній від батенькової кімнати хлипати, немовби здержуючи себе від плачу. Коли батенько те помітили, то й отямились, як я се описав. Де подівся гнів той! Вони, за своїм звичаєм, стали ходити навшпиньки коло матінчиної опочивальні й усе заглядали в непричинені навмисно двері, покашлювали, щоб звернути їхню увагу.

Та матінка в думці на своє горнули: не одразу піддавалися батенькові, а разів десять, помітивши батеньків ніс, що висовувався зза дверей – у батенька був дуже довгий ніс, – вони, бувало, тільки тоді й спитають: «А чого ви, Мироне Йосиповичу? Чи не бажаєте чого?»

Тут батенько ввійдуть сміливо й пояснюють, що їм треба.

Так сталося й тепер, та батенько не виявили бажання ні на що, а стали казати так:

– Я прийшов з вами, Текле Зіновіївно, порадитися. Хоч би там що, а ви мені жінка» друг, сожителька й порадниця, законом мені дана, а до того, ж мати своїх і моїх дітей. Що мені з ними робити? Порадьте, будь ласка. Закон нас з'єднав; так коли мені ріжуть, то й вас повинно боліти. Дайте мені раду, а то в мене голова обертом іде, наче після приятельської гульні.

– Коли б я знала, Мироне Йосиповичу, – сказали матінка хитренько, – що ви на мене не розсердитесь за мій дурний жіночий розум, то я дала б вам найрозумнішу раду.

– А нуте, нуте, що ви там скажете?

– Знаєте що? Сини наші вже дорослі, дійшли повних літ, бороди голять; оженіть їх, Мироне Йосиповичу!

– Чортзнащо таки ви, матінко, кажете! Кого женити?

– Петруся й Павлуся; та й Трушка б я оженила, щоб одвернути від розбещеності.

– З чого такі дурощі лізуть вам у голову, душечко?

– Це не дурощі й зовсім не дурна думка. Ожениться чоловік – і всі свої пустощі, навіть дурість свою кидає. Недалеко ходити: живий вам приклад ви самі. Згадайте, що тільки витівали ви в тутешніх краях? Вуха горять, згадавши про те. Вас скрізь мали за розпусника, і жодна панночка не йшла за вас. Давня річ, та й я б не пішла, якби мене, мабуть, що зв'язану не обвінчали. Отож сякатака, ликом зшита жінка, а, женившись, ви помалу змінили своє скаредне поводження і під старість стали порядні. Те ж саме буде й з нашими синками. Коли ми їх оженимо, та візьмемо їм жінок далеко старіших за них, та ще зубатих, щоб їм волю врізали, так, поперше, скоріше діждемося синів од синів своїх і побачимо чада чад своїх; а, подруге, не бійтеся, не підуть тоді більше по вечорницях і нас потішать щастям своїм.

– Дивуюся вам, Текле Зіновіївно, як ви навіть у сі літа підпадаєте мехлюдії й у вас усе любовне на думці (тут матінка плюнули й так скривилися, неначе міцного оцту покуштували). Як ви гадаєте женити дітей? Що з них буде?

– Тепер поки що діти, а потім будуть люди. Батенько спинилися проти матінки й дивилися на них довгодовго; потім похитали головою, присвистуючи: «фюфіфі!.. фюфіфі!», і стали казати, дедалі більше запалюючись: «Як я бачу, так ваша рада жіноча, баб'яча, не розсудлива, дурна!» – і на останньому слові, виходячи з кімнати, грюкнули дверима кріпко і, йдучи, кричали далі: «Не послухаю вас, ніколи не послухаю!.. Женити! їм того й хочеться».

А матінка, лишившись самі, стали міркувати критично, та все стиха, все ще боячись батенька, щоб не повернулись: «Як собі хочете, так і робіть, а я вам іншої ради не дам. Хоч вони і моя утроба, і вигодовані моїм серцем, а не вашим, та ви мені голова, і я – оох! – повинна скорятися. Хоч, на пашу думку, я і подурному кажу, та почуваю, що лучче мати одну невістку, котра б і нам допомогла держати їх у руках, ніж сотню чортзнаяких – тьху!» – Вигукнувши се, матінка плюнули, повернувшись у той бік, де було село.

Сю розмову батенька з матінкою, що описано, я чув сам, – і, признаюся, матінчина думка, думка дотепна й розумна, захопила мене. Женити нас! Що могло бути лучче за те? А матінка так справедливо, жваво, майстерно доводили потребу того… Мене взяла журба, коли я почув, що батенько не погоджуються й рішуче відмовили. А я вже почував таке бурхливе, непереможне бажання женитися, бо… бо зі мною сталася зміна, котру поясню словами нашого реверендисиме наставника, доміне Галушкинського.

Боженятко, мале тілом, та велике ділами, найшло спосіб обплутати мене своїми тенетами. Для того воно дістало з сагайдака свого найгострішу стрілу, намазало її отрутою, котру само ж і зробило, – отрутою солодкою, гіркою, що захоплює, вбиває, підносить і знищує; так ото таку стрілу сей лукавець поклав на свій лук і, помістившись у незрівнянні, сіренькі, хитренькі оченята, пустив з них свою стрілу, котра, полетівши, влучила мені просто в серце й пронизала його наскрізь. А тоненькі, довгенькі, біленькі пальчики, що належали тій, кому й ті оченята, теплотою своєю розпалили всі мої нутрощі… Леле! Я пізнав любовну пристрасть на моє захоплення й разом з тим на мою люту муку!.. Про початок або народження її, зростання й дію я розповім далі. А тепер кінчу період юного життя мого тим, що сталося.

Батенько вирішили вирядити нас поки що в училище. Доміне Галушкинський. за вчинене розбещення (так думали батенько) вдачі нашої повинен був наглядати за нами увесь рік без платні, на самих харчах наших, а що йому обіцяно не повідомляти начальство його про те, що сталося, то він був радий і обіцявся пильнувати нас, як ока свого.

Нас споряджали в дорогу. Бідолашний Павлусь не то що їхати з нами, а якби йому сказали й женитися, то не міг, бо знемагав дедалі більше й більше. Кінець кінцем, знахарка сказала, що він не такий хворий, щоб одужати, а через те й перестала лікувати його. Я повинен був вирушати до міста, щоб далі вчитися, як удало почав був. Та любовна пристрасть, що мучила мене, і зглядь на сльози й страждання об'єкту душі моєї змусили мене вдатися до хитрощів, за котрі можна вибачити мені в моєму становищі. Заздалегідь я прикинувся хворим; матінка піддержали обман мій. Я лежав у теплій кімнаті під кожухами, нічого не їв прилюдно, а всякимипревсякими наїдками, за таємною допомогою бабусі, матінка мене загодовували. Батенько дуже сердилися на мою хворобу, проте не припускали обману, і ми добретаки його обдурили , до того, що коли прийшов час, то брат Петрусь з доміне наставником поїхав. А я, зоставшись, нездужавши для годиться декілька днів, видужав і встав для любовних, приємно невинних насолод.

Брат Павлусь, після того як Петрусь поїхав, недовго страждав. Він помер, завдавши тим смутку батенькові й матінці. Хоч би там що, а все ж їхнє породження. Батенько рішуче покладали провину за його смерть на доміне Галушкинського, котрий рано й передчасно повів на вечорниці; а матінка, як і завсіди, справедливіші за батенька, зробили висновок, що доміне Галушка тільки тим завинив, що часто водив хлопців на це веселе зборище; а я гадаю, що в смерті його ніхто не завинив: вона сталася сама собою. Така, видати, Павлусева була натура!..

З наказу батьків я, розлініївши папір, написав до Петруся сам: «А чи знаєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав тобі довго жити». Матінка, прослухавши й сказавши, що дуже жалісливо написано, ревне заплакали. На відповідь мені Петрусь докладно описував – і все високим штилем – усі чудові якості покійного і наостанку, потішаючи себе й мене, додав: «Тепер нам, коли батенько й матінка помруть, не між шістьома, а тільки між п'ятьма братами – якщо не вмре котрий ще – треба буде ділитися майном».

Я кажу, що се був незвичайного розуму чоловік! Він скрізь і в усьому хапав наперед.

Поховавши Павлуся, батенько й матінка заходилися радитись, як улаштувати нас. І, видати, батенько в той час були схильні до жалощів, бо незабаром погодилися з матінкою, щоб уже припинити моє навчання. Вони слушно розважили, навіщо зазнавати збитків, платити доміне Галушкинському зайві п'ять карбованців щороку, а користі, мовляв, не буде ніякої: видно було вже, що, хоч би я всякі вчилища пройшов і які є на світі науки прослухав, толку не було б ніякого. Одверто скажу, не припали науки до моєї комплекції. Батенько наприкінці наради сказали: «Хай не вчиться, а як буде дурнем, нехай на себе ремствує; побачить, яке лихо йому дасть його незнання».

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Последний Паладин. Том 18
Последний Паладин. Том 18
[Боевая фантастика / Попаданцы]
Я был могущественным Паладином Тьмы, матери всех Стихий. Единственным в своем роде. Одни люди называли меня избранным, пророчили мне спасение мира, другие же твердили, что я стану причиной его
0
Омбра тантум: Writober 2026
Омбра тантум: Writober 2026
[Ужасы]
Главная героиня — очень современная, независимая, знающая себе цену девушка, блогер с большой аудиторией. Она смеётся над суевериями и не верит в мистику, но однажды начинает видеть то, чего не
0
Мюнхенский узел. Книга 1
Мюнхенский узел. Книга 1
[Альтернативная история / Попаданцы]
Лето 1921 года. Иван Палыч Петров едет с советской делегацией в Мюнхен: там по давней договорённости должен вырасти завод по выпуску пенициллина. Только доктору не до заводов. В одной из мюнхенских
0
Овощные чары леди Мелиссы
Овощные чары леди Мелиссы
[Юмористическое фэнтези]
Светская жизнь осталась в прошлом: ни фамильного замка с садом, ни былого блеска. Теперь у леди Мелиссы — скромный домишко, ветхий плетень и тоскливые овощи. Неужели пора отчаиваться? Только не ей.
0
Наша родина как она есть
Наша родина как она есть
[Социальная фантастика]
«Наша родина как она есть» – это подробное и правдивое описание ряда событий из жизни небольшой среднеевропейской страны, которая после долгого периода забвения желает в полный голос заявить о себе и
0
Роза Фалви и волшебник в саду
Роза Фалви и волшебник в саду
[Сказка / Детская фантастика / Детская литература: прочее]
Знакомьтесь! Это самый невоспитанный волшебник в мире Мердин Дикий, самая обычная 12-летняя девочка Роза и лучшая морская свинка по кличке Бублик. Однажды с этой троицей случается уморительное
0
Ленин. Личная жизнь гения
Ленин. Личная жизнь гения
[Биографии и Мемуары / Государство и право / Документалистика]
Владимир Ильич Ленин – вечная загадка истории. О нем написаны сотни книг, от научных до желтых. В представленном исследовании немецкого профессора Ханны Беккер особое внимание уделяется
0
Сергей Прокофьев. Музыка моего сердца
Сергей Прокофьев. Музыка моего сердца
[Музыка / Биографии и Мемуары / Документалистика]
Сергей Сергеевич Прокофьев (1891–1953) стал символом музыкальной культуры ХХ века. Именно его нервный гений точнее других выразил напряжение эпохи великих потрясений и не менее великих открытий. Он –
0
Смейся!
Смейся!
[Социальная фантастика]
Каждый из нас, особенно в юности, мечтает быть особенным, обрести сверхспособности, из тысячи дорог выбрать правильную и пройти ее достойно. У тебя появился дар эмпатии, теперь путь к твоей мечте,
0
Преддверие I
Преддверие I
[Социальная фантастика / Героическая фантастика / Научная фантастика]
Цикл про золотых львов из созвездия Малого Льва открывают две истории, случившиеся на Земле, где ещё остались потомки вымершей расы белых тигров. Первую историю поведал музыкант, на чей голос
0
Преддверие II
Преддверие II
[Социальная фантастика / Героическая фантастика / Научная фантастика]
Цикл про золотых львов из созвездия Малый Лев предваряют отдельные истории, случившиеся на Земле, где ещё остались потомки вымершей расы белых тигров. В этой книге представлены две женские судьбы,
0
Железная Агнесс
Железная Агнесс
[Боевое фэнтези / Героическая фантастика]
В Новом Риме элита живет на верхних ярусах города и не ступает на землю, а для бедняков внизу, в трущобах, солнечный свет – недоступная роскошь. Суровая охотница за головами Железная Агнесс
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
9
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Развод. Я тебе ничего не должна
Развод. Я тебе ничего не должна
[Современные любовные романы]
- Скорее раздевайся, Ириша. Я до спальни не дойду. Прямо тут тебя сейчас... Охрипший от возбуждения голос мужа звучит в тёмной гостиной оглушительно громко. Не так я планировала начало
6
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
5
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
12
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38
Хорошая, плохая, грешная 2
Хорошая, плохая, грешная 2
[Любовное фэнтези / Книги про волшебников / Попаданцы / Самиздат]
Новый Свет полон самых разных неожиданностей, как приятных, так и не очень. Новый Свет полон шикарных возможностей, только успевай их реализовывать. Новый Свет полон сильных мужчин и
11

Прямо сейчас читают

Кулак летящий в богов
Кулак летящий в богов
[Фанфик / Повесть / Юмор: прочее / Попаданцы]
Попадания Сайтамы во вселенную мира молота войны на Катраксис. Планету что Империум оставлял на растерзание тиранид. Примечания автора: Прода раз в неделю. В субботу или воскресенье (Если не
0
Девяносто девять дней в
Девяносто девять дней в "Сантосе"
[Современные любовные романы]
Это нормально? Прилететь из Москвы в маленький курортный городок, чтобы развеяться после серьёзных неудач в жизни, и остаться здесь на всё лето, и даже больше! Это нормально или не очень?! Тем не
0
Юнга со шхуны «каштан».
Юнга со шхуны «каштан».
[Приключения: прочее / Классическое фэнтези]
Александр Горюнов был обычным моряком из Владивостока. Тридцать восемь лет, двадцать лет стажа, развод, сын, который звонит раз в месяц. Всё шло по плану, пока он не погиб под колёсами, торопясь на
0
Проводник проклятых
Проводник проклятых
[Самиздат / Городское фэнтези]
Перед вами 2-ой том цикла "Лабиринт". Первая книга — https://author.today/work/441693 Мир вампиров, скрытый от глаз простых людей, всё глубже затягивает Алекса. Новые опасные знакомства.
0
Путь одиночки. Книга 12
Путь одиночки. Книга 12
[Боевая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Коготь принес перемены на Землю, но это стало только началом его пути. Жители десятков миров еще не знают, какие их ждут потрясения. Время спокойствия и застоя прошло. Впереди эпоха перемен.
4
Мой сумасшедший новогодний Роман
Мой сумасшедший новогодний Роман
[Современные любовные романы / Самиздат]
Рома Самохин — самый бесячий тип из всех, что мне доводилось встречать. Он придумал мне дурацкое прозвище и отказывается запоминать мое настоящее имя. Но самое ужасное не это. Самое ужасное, что мне
0
Дом с кошмарами
Дом с кошмарами
[Ужасы / Детская литература: прочее]
Пенни было всего семь лет, когда пришел Творец Страха. Он явился на Хеллоуин, сделал девочку совсем другой Пенни и забрал ту, что не боялась темноты, чудовищ и глубины. С тех пор она начала
0
Сияя синим светом
Сияя синим светом
[Классическое фэнтези]
Родители сказали: главное — войти в клан Гао, а там — неважно: женой главы ветви — или лекаря. Лань И твёрдо решила для себя: борьба — не для неё. Пока другие сражаются, прячут настоящее лицо за
0
Коротковолновое безумие
Коротковолновое безумие
[Научная фантастика]
Фанатичный учёный много лет втайне от всех работал над прибором, который может читать мысли живых существ. Достигнув успеха, он приглашает двух своих бывших студентов собственными глазами лицезреть
0
Развод. Он подарил ей кольцо. Я - ему развод
Развод. Он подарил ей кольцо. Я - ему развод
[Повесть / Короткие любовные романы]
— Ты же говорил, что выбираешь кольцо для меня… Он даже не сразу отвечает. Только убирает руку с её талии. Поздно. Я уже увидела всё. Её улыбку. Его раздражение. Кольцо, которое должно
2
Шишкин корень
Шишкин корень
[Детективная фантастика / Детская литература: прочее / Исторические приключения]
Спасаясь от хулиганов, налететь на старушку, потерять сознание и очутиться в Нижнем Новгороде 1896 года… Ничего страшного! Если ты собирал материал для краеведческого проекта и подробно изучил
0
Исцеление вечности
Исцеление вечности
[Городское фэнтези / Мистика]
Эдем — последний оплот людей в мире, где правят вампиры и бешеные, — отверг Эллисон Сикимото. Оставив своих спутников в безопасности, она отправляется на поиски Кэнина, который обратил ее и научил
0