Вінні-Пух: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Агов, Пуше! — закричав Паць.— Привіт! Що ти там робиш?

— Полюю,— відповів Пух.

— Полюєш? На кого?

— Когось вистежую! — таємниче відповів Пух.

— Кого ж ти вистежуєш?

— Оце мене й цікавить,— сказав Пух.— У тому вся й штука: хто це?

— І що ж ти скажеш — що воно таке?

— Доведеться почекати, доки я з ним зустрінуся,— відповів Вінні-Пух.— Глянь-но сюди.— Він показав на сніг перед собою.— Що ти тут бачиш?

— Сліди,— сказав Паць.— Відбитки лап! — Паць навіть кувікнув від хвилювання.— Ой, Пуше! Ти гадаєш, це той... той страшний Бабай?!

— Можливо,— сказав Пух.— Іноді начебто він, а іноді наче й не він. Хіба розберешся в цих слідах?

Він замовк і знову рушив на лови, а Паць, трохи потупцявши на місці, кинувся за ним навздогін.

Раптом Вінні-Пух став мов укопаний і, зігнувшись, спантеличено втупився у сліди.

— Що таке? — запитав Паць.

— Неймовірна річ,— сказав Вінні-Пух.— Здається, їх стало вже двоє! До оцього — Невідомо Кого — прилучився інший — Невідомо Хто, і зараз вони йдуть парою. Знаєш що, Пацику? Ходімо зі мною, бо раптом виявиться, що це Злі Істоти?!

Паць хоробро почухав вухо і відповів, що до п'ятниці він зовсім вільний і з великою радістю піде з Пухом, а надто якщо в Лісі бродить справжній Бабай.

— Ти хочеш сказати, якщо там бродять Два Справжніх Бабаї? — уточнив Вінні-Пух.

Та Паць сказав, що це все одно, бо до п'ятниці йому зовсім-зовсім нічого робити.

І вони пішли далі удвох.

Сліди вели навкруг маленького вільшаного гайка. Отже, Два Бабаї, якщо це були вони, теж ішли довкола гайка, і, ясна річ, Пух та Паць подалися й собі довкола гайка.

Щоб було веселіше, Паць дорогою оповідав Вінні-Пухові різні пригоди, які траплялися з його дідусем "Стороннім В", наприклад, як дідусь лікував собі ревматизм після полювання, а на старості літ мучився від задухи, та інші цікаві історійки.

А Пух сушив голову над тим, який же із себе був той Паців дідусь. І йому спало на думку: а що, як раптом оце зараз вони полюють на Двох Дідусів, і що буде, коли вони спіймають цих Дідусів,— чи зручно буде взяти хоча б одного додому й тримати в себе,— і цікаво, що скаже на це Крістофер Робін...

А сліди все йшли і йшли поперед них...

Раптом Вінні-Пух знову закляк на місці.

— Поглянь! — стривожено прошепотів він і показав на сніг.

— Куди? — так само пошепки сказав Паць і аж підскочив від ляку. Та щоб показати, ніби він підскочив не від ляку, а просто так, Паць підскочив ще кілька разів, ніби йому просто закортіло пострибати — стриб, стриб, стриб!

— Нові сліди! — сказав Пух.— До тих двох приєднався ще хтось третій!

— Пуше! — вереснув Паць.— Як ти гадаєш, невже це ще один Бабай?

— Ні,— сказав Пух,— бо сліди зовсім інші... Це може бути Два Бабаї й Один, ну, скажімо... скажімо, Бабайчик... Або ж, навпаки, Два Бабайчики й Один, скажімо... ну, Бабай... Та однак треба їх наздогнати...

І вони рушили далі, починаючи трохи хвилюватися, бо як-не-як, а ці Три Невідомі Істоти могли виявитися Дуже Страшними Істотами.

І Пацеві до плачу захотілося, щоб його любий дідусь "Стороннім В" був зараз тут, а не деінде. А Пух думав про те, як було б гарно, аби вони раптом, ну зовсім-зовсім випадково зустріли зараз Крістофера Робіна, — звісно, тільки тому, що він, Пух, так любить свого друга!..