Перш ніж піти спати, радист «Каліфорнії» вирішив прогулятись по ефіру. Особливо його цікавив «герой дня» — корабель-велетень, курс якого проходив зовсім близько від «Каліфорнії». Радист викликав «Титаніка». Між ним і Філліпсом зав'язалася розмова.
— Хелло, «Титанік»! Як справи з рекордом? Ми вирішили дрейфувати серед криги до ранку. Бачимо ваші вогні. Щасливого плавання!
— Дякуємо. Продовжуйте тремтіти перед темрявою й туманом. Дивіться, не перекиньтеся від нашої хвилі.
— Чому так зневажливо, приятелю? Ми теж вийшли не з іграшкової крамниці. Ну, й дурниці ви передаєте в ефір! Вашим пасажирам нічого більше робити?
— Нічого. Що ви ще хочете сказати нам?
— Більше нічого. На добраніч, великий брате! Радист «Каліфорнії» вимкнув радіо, потягнувся, позіхаючи, і поліз на койку.
— Хто це нас викликав? — запитав Брайд.
— «Каліфорнія», — буркнув у відповідь Філліпс. — Вони дрейфують зовсім близько. Бажають нам щасливого плавання. Радистові, мабуть, нудно, схотілося побазікати. Наче нам нема чого робити.
— Та-ак, — зітхнув Брайд і подивився на пачку невідправлених радіограм. — Кінець кінцем, весь світ повинен знати про те, що Фіфі трохи простудилась.
— І що їй, слава богу, вже стало краще. Ні, Брайд, коли мені доведеться ще раз вирушити в плавання, я нізащо не служитиму на «Титаніку»! Ну, за роботу, треба передавати далі!
Незабаром після цієї розмови в радіорубку зайшов капітан Сміт.
— Будьте напоготові передавати сигнали нещастя, — сказав він хрипко.
Філліпс, не відриваючись од роботи, кивнув. Сміт одразу зник, нічого не пояснивши.
— Ви чули, Філліпс? — запитав зблідлий Брайд. Перший радист закінчив вистукувати радіограми. Потім відклав навушники.
— Звичайно, чув, — відповів він. — Здається, пан капітан зволили полякати нас запізнілим першоквітневим жартом. SOS від «Титаніка»! Уявляю, як вся північна Атлантика реготатиме з цієї не зовсім вдалої вигадки.
Але Брайду було зовсім не до сміху, його обличчя стало мов крейда. Схопившись з місця, він вибіг на палубу і відразу ж повернувся.
— Машини не працюють, Філліпс! Напевне, крига.
— Більш нічого?
— Нічого, все спокійно. Пасажири веселяться.
— Гм… машини, кажеш, не працюють? Мабуть, перегрівся циліндр. Зупинка на кілька хвилин.
— А нещодавній поштовх?
— Ну й що з того? Штовхнуло в один бік, штовхнуло в другий. Приберіть оцю гидоту, — Філліпс показав на приватні радіограми. — Нехай панство почекає. Про мене, то вони можуть завтра особисто вручити свою писанину адресатам.
— Ви тільки що розмовляли з «Каліфорнією». Чи не слід було б зараз спробувати…
— Хай вам чорт, Брайд. Ви так поспішаєте. Капітан же наказав тільки бути напоготові.
— Я не бачу нічого поганого в тому, що ми зв'яжемося з «Каліфорнією», доки надійдуть дальші розпорядження.
Філліпс знизав плечима, але надів навушники і увімкнув передавач.
— «Каліфорнія»… «Каліфорнія»… я «Титанік»…
Радистові «Каліфорнії» снилося в цю мить, що казковий корабель з нечуваною швидкістю мчить прямо на нього. В його вухах гриміло: «Стережись! Перекинемо хвилею!» І ось уже гострий ніс судна навис на ними. Уславлений капітан, перегнувшись через поручні, прокричав: «Ви найбільший ідіот на всі сім морів!».
Обливаючись холодним потом, бідолаха важко дихав, мов риба без води, і ховав голову під ковдру. Страшний сон раптом змінили приємні видіння.
Філліпс більше не викликав «Каліфорнію».